Косово і суверенітет

Міжнародний спрямівний комітет, до складу якого входили більшість держав ЄС, а також США й Туреччина, ще в липні вирішив припинити спостереження за незалежністю колишньої сербської провінції. Ідея концепції «незалежності під наглядом» належить кодишньому розробнику мирного плану для Косова Марті Ахтісаарі. Міжнародний комітет мав можливість блокувати закони й навіть усувати міністрів. Тепер, однак, жителі Косова самі відповідають за свою подальшу долю. 7 вересня парламент у Приштині ухвалив усі необхідні конституційні зміни, які уможливлюють незалежність Косова. Уряд назвав це початком нової ери.

Косово нині - «сучасна, поліетнічна демократія», а інституції в цій країні готові «взяти на себе повну відповідальність», ідеться в обґрунтуванні рішення Міжнародного спрямівного комітету про припинення спостереження. Експерт Норберт Маппес-Нєдєк  в інтерв'ю DW висловив переконання, що Косово готове функціонувати без міжнародного спостереження.

Уряд не контролює ситуацію на півночі країни

За згодою багатьох країн, серед яких були також Німеччина, США, Великобританія та Франція, Косово 17 лютого 2008 року в односторонньому порядку оголосило про свою незалежність від Сербії. Перед тим усі зусилля з пошуку компромісного для Приштини та Белграда рішення, здійснені посланцем ООН Марті Ахтісаарі, провалилися. Ахтісаарі 2007 року запропонував план, котрий передбачав для Косова незалежність під наглядом Міжнародного цивільного бюро (ICO). Його план реалізовувався без згоди Белграда, а північ Косова, населена переважно сербами, його не визнала.

Тепер міжнародний нагляд офіційно завершено, хоча уряд у Приштині й досі не має справжнього контролю над північною частиною країни. Однак контроль за територіальною цілісністю - це лише одна з багатьох серйозних проблем, з якими мають справу інституції  Косова.

Економічна залежність, бідність, злочинність

«Країна Косово в економічному сенсі так і не змогла звестися на ноги», - каже Маппес-Нєдєк. За його словами, це найбідніша держава регіону. Серед інших проблем він називає масштабну еміграцію добре освічених молодих людей. «Косово може вижити лише завдяки потужній економічній допомозі, - каже він. - Суверенітет дуже обмежено економічною та політичною залежністю».

З показником річного доходу близько двох тисяч євро на душу населення Косово залишається, як і раніше, серед найбідніших у Європі. Офіційно рівень безробіття становить близько 43 відсотків, майже сорок відсотків населення живуть у бідності. До найбільших викликів належить також  боротьба  з корупцією та організованою злочинністю.

На думку керівника парламентського комітету з внесення змін до конституції Арсіма Байрамі, Косово може подолати весь цей негатив. «Організована злочинність і корупція - це те, що відбувається в країні, тому місцеві мешканці найкраще знають, як це функціонує. Я переконаний, що інституції в Косово можуть успішно з цим боротися», - вважає Байрамі.

Без підтримки не обійтися

Водночас депутат звертає увагу на те, що на півночі країни косовський уряд і поліція самотужки боротися з корупцією та організованою злочинністю не здатні. Для цього їм потрібна підтримка, наприклад, міжнародного контингенту KFOR або  європейської місії EULEX. За його словами, в іншому разі Косово не може гарантувати безпеку та територіальну цілісність.

Колишній  сербський урядовець Горан Богданович бачить й інші виклики, особливо, що стосується  сербської меншини. «Це свобода пересування, проблема  з сербською власністю в Косово, брак готовності  політичних еліт  у Приштині та Белграді  до примирення, а також повернення біженців. На його думку, ці проблеми  не можна залагодити без допомоги  міжнародної спільноти.

Повної міжнародної підтримки Косово поки що не має. Лише 91 з загалом 193 країн-членів ООН досі визнали наймолодшу країну Європи. Але також  п'ять  держав, які є членами Європейського Союзу (Іспанія, Кіпр, Греція, Румунія та Словачина), досі не визнали незалежність Приштини.  Одна з причин цього – майже всі ці країни  мають власні проблеми з меншинами і побоюються, щоб цей випадок не став прецедентом.

Ще гірша ситуація з позицією сербського уряду, адже Белград не хоче визнавати незалежності своєї колишньої провінції. Напруження між Белградом і Приштиною, як і раніше, дуже сильне. Хоча обидві сторони й заявили про готовність до подальших політичних переговорів, їхні позиції, як і раніше, дуже відрізняються.  Тоді коли Сербія й надалі хоче вести переговори про статус Косова, Приштина готова розглядати питання про нормалізацію відносин між двома незалежними державами. Перспективи досягненння якогось компромісу поки що не видно.