Конкурс завершився, конкурс триває

На оголошений у лютому й березні конкурс „Які думки ви пов’язуєте з Німеччиною?” наша радіостанція отримала загалом 15 тисяч листів з усіх континентів. Слухачі присилали тексти, малюнки, саморобки, звукові та відеопослання. Переможців визначало журі у складі п’яти членів.

В останні дні травня воно зробило свій вибір. Головний приз - подорож до Німеччини - виграла пара Девід та Голлі Баркгаймер з Нью-Йорка, які надіслали на конкурс запис власної пісні „Вулиці Берліна”. Друге та третє місця посіли картина з Нігерії та вірш з Ірану. Автори отримають спеціальні призи: м’ячі з автографом знаменитих футболістів.

А що ж українські учасники? Ми вирішили провести свій конкурс і відзначити найцікавіші ваші послання. Переможці відбиралися за змістом листів і шляхом жеребкування. Ось їхні імена:

Фірмові футбольні м’ячі (майже такі, якими гратимуть на чемпіонаті) отримають: Володимир Андріанов з Криму та Тарас Томчук з Коломиї.

Власниками сумок з логотипом „Німецької хвилі” стануть Віктор Каспров з Хмельницького, Лілія Кравченко з Харкова, Тарас Лісняк зі Львова й Святослав Липовецький з Тернополя.

Годинники з циферблатом у вигляді футбольного поля надійдуть на адресу Октябрини Білової з Феодосії, Володимира Зондереггера з Одеської області та Георгія Петрова з Харківської області.

Футболки з логотипом чемпіонату зможуть носити: Павло Пустовойт та Федір Воронін з Одеси, Володимир Павленко з міста Клуж, Румунія, Володимир Середній зі Львівської області, Олександр Соколенко з Харкова, Дмитро Прібилов з Вінницької області, Юрій Блохін з Ізмаїла та Азат Ахмеров з Донецька.

Решта слухачів отримають заохочувальні подарунки від „Німецької хвилі”.

На завершення - уривки з двох листів наших переможців. Володимир Андріанов з Криму на початку 60-х років жив у Східній Німеччині, де служив його батько. Там з ним трапилася така історія:

Одного разу я пішов у кіно. Демонстрували фільм „Das wunderschöne Sieben” („Чудова сімка”). Людей багато, квитків - жодного. Я вже майже пішов додому, але раптом якась дівчина гукає: „Ich habe eine Karte“) („У мене є один квиток”). Я віддав дівчині одну чи дві марки за квиток і ми попрямували до залу. Познайомилися. Дівчину звали Моніка. В неї було пишне біляве волосся і величезні, немов нічні зірки на південному небі, яскраво голубі очі. Звичайно, я відразу закохався в неї. Та й Моніці (як пізніше з’ясувалося) я теж сподобався. Біля входу нас зустріла дуже ввічлива бабуся-контролер і супроводила на місця... Фільм був класний: стрілянина, бійки, ковбої... Але я часто поглядав на Моніку, милувався її красою. І мені так захотілося обійняти її та міцно поцілувати. Я засувався, крісло заскрипіло і якийсь пан позаду засичав на мене: „Ruhe, Dummkopf!“ („Тихше, дурень”). Так вперше я почув просте лайливе слово „Дурень”. Можливо, я й був дурнем від кохання... Через півроку Моніка назавжди поїхала кудись. Сусіди не знали навіть її адреси. Більше я її ніколи не бачив - дівчинку з очами-зірками.

А ось що написав нам Святослав Липовецький з Тернополя:

Перші речі, які асоціювалися з Німеччиною, - це бінокль, акордеон та фотоапарат. Їх після Другої світової війни привіз додому дід... Бінокль найбільше бентежив хлопчачу уяву і був своєрідним нагадуванням про війну. Але символічним було те, що він був дещо несправним - у нього не наводилася різкість. Символічно, адже й уява про війну була дуже умовна та абстрактна. Акордеон і сьогодні в повному порядку. Але тоді це був перший „справжній” музичний інструмент. Справжній, оскільки він зовсім неподібний на усі ці „гармошки”, якими так щедро була наповнена радянська культура. Акордеон був великим і красивим, з дитинства й до сьогоднішнього дня це - улюблений інструмент... Ще був фотоапарат „Practica“. Особливого враження він на мене не справляв. Може через те, що ним ніхто нікого не сфотографував (коли він зламався, у майстерні повитягували всі цінні деталі)... „Practica“ була для мене символом - це перша марка, яку я пам’ятаю. Коли говорилося про фотоапарат, то так і вимовлялося: фотоапарат „Practica“. Два нероздільних слова.

Конкурси тривають, пишіть. Наша адреса в Україні:

НІМЕЦЬКА ХВИЛЯ

Вул. Богдана Хмельницького, 25

01901 Київ