Кондоліза Райс про дефіцит демократії в Росії

Німецька преса присвячує чимало коментарів європейському та близькосхідному турне новоспеченого держсекретаря Сполучених Штатів Кондолізи Райс. Найбільше уваги привернула до себе її зустріч в Анкарі з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим. Газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ у статті «Мрії про Україну» пише:

Багато хто схиляється до думки, що російський міністр закордонних справ Сергій Лавров принаймні від останнього вікенду з ностальгією згадує Коліна Пауелла. В Анкарі росіянин зустрівся зі своєю колегою з Вашингтона Кондолізою Райс. І хоча Лавров дипломатично стверджує, що зустріч пройшла «у відкритій та дружній атмосфері», утім там йому довелося тримати відповідь за деякі неприємні речі. Йдеться, зокрема, про скандал навколо ЮКОСа, про свободу преси в Росії і про загрозливий стан російської демократії загалом, -

зазначає ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ і висловлює таку думку:

Якщо ще були якісь сумніви, то тепер їх остаточно розвіяно. У своєму місіонарному хрестовому поході за демократію, який Джордж Буш проголосив пріоритетом для свого другого легіслатурного періоду, він тепер не зупиниться і перед Росією. Тож підготована Лавровим і Райс зустріч Буша й Путіна, яка має відбутися 24 лютого в Братиславі, обіцяє бути цікавою. Обидва президенти повинні продемонструвати, як багато чи як мало залишилося від їхньої спілки в рамках антитерористичного альянсу, -

читаємо в ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ. Далі газета цитує слова Кондолізи Райс, промовлені в Анкарі:

"Сполучені Штати більше не будуть в інтересах такого нечіткого поняття як «стратегічне партнерство» замовчувати ті речі, які їм не подобаються". У першу чергу це стосується руйнування концерну ЮКОС, у якому США на відміну від більшості європейських партнерів вбачають принципову проблему. Отже, Буш і Райс не довіряють Путіну, і вони не докладають особливих зусиль, аби це приховати, -

зауважує ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ і переходить до теми України:

До цього додалися ще й квітучі мрії, які в американців скоріш за все пробудила «помаранчева революція». Бо Джорджеві Бушу стає зовсім незрозумілим: чому в Росії немислимим є те, що стало можливим в Україні? – таким запитання завершується стаття в газеті ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ.

Дещо по-іншому коментує зустріч Кондолізи Райс і Сергія Лаврова газета ДРЕЗДНЕР НОЙЄСТЕ НАХРІХТЕН:

Безумовно, державний серетар США має рацію: дефіцит демократії в Росії викликає занепокоєння. Але, що впадає у вічі, аналізуючи висловлювання пані Райс, то це час і вектор спрямування головного удару. Російська демократія перебуває у перекошеному стані не від сьогодні і не від учора. Але це нікому у Вашингтоні не перешкоджало до того часу, поки кремлівський шеф надавав американському президентові свою підтримку в боротьбі з тероризмом і навіть у зв»язку з цим трохи необережно здав свої стратегічні інтереси в Грузії та Узбекистані, -

зазначає ДРЕЗДНЕР НОЙЄСТЕ НАХРІХТЕН і продовжує:

У Пентагоні тим часом почали вважати Кавказ і Центральну Азію незаперечною сферою своїх впливів. І ця конфронтація навколо панування в регіоні підштовхнула Путіна до переорієнтації та чіткішого формулювання власних інтересів, – підкреслює ДРЕЗДНЕР НОЙЄСТЕ НАХРІХТЕН.

Тему продовжує газета ВЕЛЬТ:

Новий державний секретар США Кондоліза Райс не любить надарма гаяти час. Надмірні дипломатичні реверанси – це не її стиль. Те, що вона подала в Анкарі на стіл своєму російському колезі Лаврову, було лише прелюдією до зустрічі між Бушем та Путіним 24 лютого. І це лишень підвищує цікавість і напругу. Втім, моралізаторська зовнішня політика вже не раз заганяли Вашингтон у дилему, оскільки він не дотримувався в цьому послідовності. Слово з подвійним стандартом досить швидко може повернутися бумерангом, який ударить по довірі та репутації країни – стверджує газета ВЕЛЬТ.

Німецька преса також аналізує перспективи розвитку відносин між Німеччиною та Сполученими Штатами. Газета ДЕР НОЙЄ ТАҐ, зокрема, пише:

Нове зближення між Берліном та Вашингтоном, яке, вочевидь, відбудеться 23 лютого під час зустрічі Шредера та Буша в німецькому місті Майнці, може зберегтися в довгостроковій перспективі лише у випадку, якщо дипломатичні зусилля матимуть успіх. Як і напередодні війни в Іраку, так і тепер у випадку з Іраном можна припустити, що саме Вашингтон, а не ООН, Париж чи Берлін, оголосить про те, що дипломатичні зусилля вичерпано. Можливо, Шредер і Райс поки що зарили сокиру війни. Однак вони добре знають, де вона закопана, - констатує газета ДЕР НОЙЄ ТАҐ.