Коалаційна мантра українських демократів

Поки народні обранці опановували коаліційне мистецтво, країна функціонувала „на автопілоті” і втрачала коштовний час для реформ. Країна тупцює на місці вже, щонайменше, півроку, відколи Верховна Рада висловила недовіру урядові Єханурова. Вакуум влади відчутно дестабілізував ситуацію у країні, зазначив в інтерв’ю „Німецькій хвилі” директор київського представництва фонду Конрада Аденауера Ральф Ваксмут:

„У країні склалася унікальна ситуація. Досі немає дієздатного Конституційного суду. Області на Сході України роблять, що хочуть: оголошують себе „територіями без НАТО”, надають якийсь там статус російській мові. Взяти хоча би ситуацію у Криму, де було заблоковано підготовку до міжнародних військових навчань: це просто неймовірна безпорадність державної влади, яку ставить на вуха купка людей на вулиці. Такий безлад протягом тривалого часу просто неприпустимий у країні, яка переживає глибоку кризу”.

За словами Ральфа Ваксмута, все це не лише пригнічує українців, але і справляє дуже негативне враження за межами країни.

Директор інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський нарікає на те, що Україна втрачає цінний час для вирішення проблем в економіці і соціальній сфері:

„За умов затяжного вакууму влади не просувалися дуже важливі для країни реформи, такі як пенсійна реформа, реформа системи соціального забезпечення і багато інших. Уряд, який досиджував свої останні дні, не міг бути ефективним. Такий „підвішений стан” дуже затягнувся”.

За три місяці „ помаранчева трійка” написала коаліційну угоду на півтори сотні сторінок. За обсягом списаного паперу українські коаліціянти наблизилися до рівня розвинених європейських демократій. Однак Ігор Бураковський нарікає, що попередній варіант угоди, з яким він ознайомився, містив чимало суперечностей:

„Якщо ми візьмемо економічні програми різних блоків і партій: соціалістів, БЮТ, „Нашої України або Партії регіонів, то ми побачимо, що всі вони переповнені гаслами: що треба зробити, аби всім було добре. Але всі проблеми починаються тоді, коли ми починаємо розмовляти про те, як ми будемо це робити”.

Оскільки українські партії не мають конкретних економічних програм, то і конфігурація майбутньої урядової коаліції не має для економіки країни вирішального значення, вважає Бураковський. Важливу роль, на думку експерта, відіграє політична реформа: підписавши розлогу коаліційну угоду, партії і блоки вперше в історії країни візьмуть на себе політичну відповідальність за діяльність виконавчої і законодавчої влади. Експерт сподівається, що майбутній уряд вже не буде постійно нарікати на парламент, а парламент – на уряд.

Попри труднощі, на які наразилися партії при формуванні урядової коаліції, Ральф Ваксмут також переконаний у тому, що зміни до конституції стали дуже важливим етапом становлення української політичної системи:

„Я гадаю, що конституційна реформа була необхідною. Однак, схоже, вона відбулася трохи зарано. Адже функціонування нової політичної моделі передбачає наявність стабільної партійної системи, якої наразі немає. Це, очевидно, одна з головних проблем. Обмеження влади президента, розширення повноважень і відповідальності уряду і парламенту – це ті речі, які є звичні європейській політичній традиції. Але втілювати цю модель мають українські парламентарі, які на це просто неспроможні. Депутати Верховної Ради розуміють свої завдання дещо інакше, ніж їхні колеги у решті європейських демократій”.

Однак Ігор Бураковський в цьому сенсі є оптимістом:

„Це перший досвід формування такої коаліції. Партії, які нині беруть участь у цьому процесі, ще мусять розвиватися, щоби стати повноцінними партіям. Отже, буде багато помилок і упущень, які Україна, можливо, навчиться оминати, коли буде формуватися наступна коаліція“.

Із тим, що українські політики набули під час нинішньої урядової епопеї дуже важливий досвід, важко не погодитися. Однак скептики сумніваються, що коаліційне дітище проживе довго. Все ж таки політичної культури і відповідальності поки що відчутно бракує.