Керівник похоронного бюро: Фріц Рот з Берґіш-Ґладбаха

Фріц Рот – привітливий, 60-річний пан. Траурні церемонії – це його покликання. Він керує похоронним бюро Пюц-Рот у Берґіш-Ґладбаху вже понад чверть століття. Його ім´я відоме далеко за межами Рейнської області. «Для мене важливо підтримувати природне сприйняття смерті q скорботи», - каже Рот. Аби втілити у життя свою філософію трауру, він заснував перший у Німеччині приватний цвинтар.

У розмові з власником похоронного бюро відчувається його захоплення власною справою: бути поряд із людьми, які переживають траур, підтримувати їх не лише у момент похорон. «Я хочу, аби люди набралися мужності й збагнули смерть», - каже Фріц Рот. Він розмовляє немов священник. Це й не дивно – життя керівника похоронного бюро тісно пов´язане з церквою. Відколи йому було десять років, він хотів жити у монастирі. Спілкування з католицькими священниками спонукало його до рішучого кроку: у молодості він дев'ять років провів у монастирі. Однак зрештою він не схотів жити у целібаті й повернувся у мирське життя.

По поверненні з монастиря він отримав у Кельнському університеті диплом економіста. Аж одного дня тесть сказав йому: старий друг шукає наступника, який би перебрав на себе керівництво похоронним бюро. «Я вже запевнив його, що ти погодишся», - сказав тоді тесть.

Похорон близької людини

Цієї неділі коло замкнулося. Цього дня Фріц Рот ховає того самого тестя, який привів його у цю справу. «Для мене це особливий день, бо все, про що я хочу розповісти людям про культуру трауру, я віднайшов у власній скорботі», - зізнається Рот.

Перше переживання, пов'язане зі смертю близької людини, у житті Фріца Рота було у шість років, коли померла його бабуся. «Я тримав бабусю за руку, - пригадує він емоційно, і розумів: вона мені вже ніколи не зробить какао, ніколи не зробить пудінг». У той момент він вперше зрозумів відмінність між мертвим і живим. Донині сприйняття смерті в очах дітей - для Рота щось особливе. «Вони показують свої почуття – вони кричать «я хочу, щоб мама залишилася зі мною. Вже за мить вони повертаються і кажуть «хочу морозива!», - зауважує власник кладовища.

«Сприймайте смерть особисто!»

У його дитинстві смерть завжди була поруч: четверо братів і сестер померли вже при народженні. На батьківській фермі, посеред курей і корів, маленький Фріц почувався затишно: він любив годинами слухати за столом історії, які розповідав батько. Він був людиною дуже обізнаною. За обіднім столом або під час прогулянок батько розповідав дітям багато історій про замки, ліси і загадкові створіння. «Багата уява і любов до мистецтва у мене від нього», - каже Рот.

Керівник похоронного бюро переконаний, що сучасне суспільство потребує більше духовності. «Сприймайте смерть особисто!», - каже він людям. Фріц Рот любить цитувати рядки з вірша поетеси Маші Калеко: «Свою смерть ти просто вмираєш, а зі смертю інших треба жити».

Автори: Хосе Оспіна-Валенсія / Євген Тейзе

Редактор: Роман Гончаренко