1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Йошка Фішер більше не суперстар

27 лютого 2005 р.

Центральною темою коментарів у німецькій пресі став виступ міністра закордонних справ Йошки Фішера на земельному з»їзді Партії зелених у Кельні. Відповідаючи на закиди опозиції щодо візового скандалу, Фішер у своїй промові визнав власну провину й водночас закликав припинити огульне таврування українських громадян як злочинців.

https://p.dw.com/p/ALzI

Про те, скільки шкоди завдала «візова афера» політичному рейтингу Йошки Фішера йдеться в коментарі газети ВЕЛЬТ АМ ЗОННТАҐ:

Найважливіші речення він виписав собі на папері. Це було незвично для нього, адже у вільних промовах Фішер завжди був найсильнішим. Це вказувало на пікантність теми, але ще більше на невпевненість промовця. Адже кожне неправильне слово пізніше могло стати підставою для звинувачень перед парламентською комісією, яка займається «візовою аферою». Ще кілька днів тому німецький міністр закордонних справ був тягловою конякою червоно-зеленої коаліції. Три роки поспіль він незмінно очолював рейтинг популярності німецьких політиків. Він був Йошка Фішер-суперстар. Візова афера серйозно підточила його рейтинг, -

зазначає ВЕЛЬТ АМ ЗОННТАҐ і наводить такі результати соціологічних досліджень:

42 відсотки німців вважають, що Фішер несе персональну вину за «візову аферу». І це стосується не лише його. Згідно з останніми опитуваннями громадської думки, падає і рейтинг Партії зелених. Колись найпопулярніший політик партії став для неї тягарем. Ніхто не розуміє це краще за Фішера. Знає він і те, що не всі шанси втрачено. Він повинен боротися, – стверджує ВЕЛЬТ АМ ЗОННТАҐ.

Про оборонну тактитку, яку обрав у «візовій афері» Фішер, розповідає у своєму коментарі газета КУРІР АМ ЗОННТАҐ:

Наскільки швидко, наскільки рішуче, наскільки впевнено повинен був діяти Йошка Фішер, про це він вже не може сказати з пам»яті. Тому перед поданням свідчень перед слідчою комісією йому треба спершу вивчити всі акти. Про це заявив Фішер і з насолодою очікував на вимогу опозиції щодо своєї відставки. Адже після виступу в Кельні ця вимога мала б посилити його позиції всередині червоно-зеленої коаліції. Фішеру прийшла до голови хитра ідея створити новий фронт: з одного боку – відкриті до світу «зелені», з іншого – пихата опозиція, – іронізує КУРІР АМ ЗОННТАҐ.

Тему продовжує газета ЛЮБЕККЕР НАХРІХТЕН:

Важко було не почути, що Йошка Фішер уперше визнав свої особисті помилки. Адже перед тим, у заяві в центральному штабі Партії зелених в Берліні Фішер вказував лише на прорахунки підлеглих. Від цього смердить такою собі «тактикою салямі», коли доводиться порціями видавати те, до чого тебе в цей момент змушують. Ні опозиція, ні громадськість не можуть відчувати себе задоволеними кельнськими заявами Фішера. Адже досі у з»ясуванні справи так і розставлено крапок над «і». І все вказує на те, що Фішерові доведеться ще пережити гіркі тижні та місяці, – прогнозує ЛЮБЕККЕР НАХРІХТЕН.

Газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ у статті «Великі київські ворота» розповідає про небезпеку для урядової коаліції, яка прихована у «візовій афері»:

Візовий скандал не був би для червоно-зеленого уряду таким небезпечним, якби він тільки «візовим скандалом» і залишався, а не загрожував вийти з-під контролю. У принципі його суть полягає у бюрократичних і консульських прорахунках, у поєднанні з порушенням обов»язку політичного нагляду. Водночас він пов»язаний з усіма можливими політичними страхами, у першу чергу страхом перед глобалізацією та європейською інтеграцією. Скоріш за все ці страхи ірраціональні, але від цього вони не менші, -

підкреслює ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ і веде далі:

Візовий скандал розбудив неймовірні упередження, зокрема про те, що безробіття і злочинність у Німеччині стали наслідками неврегульованої видачі віз, що спричинило наплив до країни повій, злочинців, нелегальних робітників з України. Все це є нісенітницею. Адже кримінальна статистика не зафіксувала за останні роки нових українських слідів. Водночас статистика не може бути жодним виправданням за те, що практика видачі віз у деяких посольствах цілковито вийшла з-під контролю. Міністерство закордонних справ Німеччини та його шеф поводили себе так, нібито тривожні сигнали надходили не з посольства у Києві, а з Папуа Нової Гвінеї. Фішер собі тим часом був переконаний, що «чимось таким» він не повинен забивати собі голову. І така позиція вилізла йому боком, зрештою вилазить боком ще й досі. Скандал набирає лавиноподібної форми. Причетні до нього помиляються, коли вважають, що треба просто перечекати, коли лавина пронесеться повз них. Адже спустошення залишаться – зазначає ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ.

Огляд німецької преси підготував Любомир Петренко