З німецьким дипломом назад в Україну?

Дискусії на тему перспектив української молоді з дипломом німецького вузу, організовані центром „Форумнет Україна”, точаться вже півроку. До обговорень залучають викладачів німецьких вузів, експертів зі східноєвропейської політики і звичайно українських студентів. Спільні пошуки відповіді на питання перспектив українських випускників уже відбувалися в Кельні, Мюнхені, Лейпцигу, Нюрнберзі, Гамбурзі, Гейдельберзі, Бремені та цього тижня в Берліні. Однією з ключових тем стали можливості, які з”явилися в Україні після „помаранчевої революції”.

Якраз зараз слушний час отримувати закордонний досвід та везти його в Україну, – вважає гість форуму, депутат Бундестагу Єлєна Гоффманн. Двома тижнями раніше вона повернулася з поїздки в Україну і каже, що якраз нині країна потребує ерудованих молодих людей з гарною освітою.

Як засвідчили форуми в різних німецьких містах, чимало молодих українців таки хочуть привезти зібраний багаж закордонного досвіду додому. Однак далеко не всі впевнені в тому, що в Україні їхні знання та досвід будуть потрібні. Принаймні, так доводила учасникам обговорення українська студентка Катерина Головко. В Україні вона здобула музичну освіту і тепер навчається за іншим фахом в Німеччині. Катерина каже, що хотіла б повернутися, хоча відчуття невпевненості залишається:

„Я думаю, що для молоді, яка зараз виїхала за кордон, досить складно повернутися в Україну і знову знайти свою нішу. Важливо, щоб ці люди мали перспективу, заради якої вони б повернулися назад. Треба, щоб вони знали, що освіта в іноземному вузі та закордонний досвід принесуть їм якісь дивіденди. Більшість моїх знайомих, теж музикантів, залишаються в Німеччині тільки через те, що не можуть знайти собі в Україні оркестру чи іншого місця роботи, на якому вони могли б далі розвиватися.

Якщо така думка для українки – позиція реаліста, то для Єлєни Гоффманн це песимізм. За словами соціал-демократичного депутата, перший дивіденд, який отримала українська молодь внаслідок „помаранчевої революції”, - це можливість самим створювати шанси і шукати свою нішу.

„Я недавно була в Україні і сама бачила, що поки там не дуже багато змінилося, і ті можливості, які принесла „помаранчева революція”, не лежать на поверхні. Ці шанси потрібно або самим шукати, або ж ініціювати, утім саме це молодь і повинна робити! Не треба чекати, поки хтось прийде і дасть вам шанс на розвиток. Організуйте самі оркестр! Молодь сьогодні отримала в руки всі карти, оскільки вона має свободу, свободу розвитку себе і своїх ідей.”

Утім, питання активності української молоді на форумі в Берліні обговоренню не підлягало, оскільки з практики учасників українські студенти, як правило, є наполегливими та мотивованими людьми.

Інша причина, що впливає на вибір подальшого місця проживання після закінчення німецького університету, – це фах. Говорить Штефані Штегманн, яка працює лектором від Німецької служби академічних обмінів (ДААД) в Чернівецькому університеті в Україні:

„Тут треба розмежовувати між германістами та студентами інших фахових напрямків. Германісти мають мету поліпшити мовні знання протягом навчання в Німеччині, використовувати можливість вивчити культуру мови, підвищити свою наукову кваліфікацію та повернутися потім в університет. Звісно, є люди, які не повертаються, які залишаються тут, інколи і з приватних причин, які я краще не буду коментувати.”

У студентів гуманітарних дисциплін, до яких належать і германісти, невеликі шанси знайти пристойну роботу в Німеччині. Однак, саме вони, казали на форумі, повертаючись в Україну, найкраще виконують функцію „мосту” між Сходом Європи та її Заходом. Що стосується випускників вузів, які отримали диплом з природничих наук, то більшість з них залишаються в Німеччині. Фізики, хіміки, математики, біологи мають більше шансів зробити кар”єру за кордоном, які вони, за словами Штефані Штегман, як правило використовують.