”Звіт ”Міжнародної амністії” нагадує каталог жахів”

Німецькі газети коментують оприлюднений днями звіт правозахисної організації ”Міжнародна амністія”. Видання звертаються також до першої великої промови російського президента Володимира Путіна з часу його переобрання на головну посаду в державі та ініціатив президента Грузії Михаїла Саакашвілі в Абхазії та Південній Осетії.

”Звіт ”Міжнародної амністії” нагадує каталог жахів”, - пише газета ЛАУЗІТЦЕР РУНДШАУ з Коттбуса й продовжує:

Окрім усіх описаних нелюдських страхіть лякає ще й те, з якою легковажністю й навіть ледь не байдужістю скрізь по світу під прикриттям боротьби з тероризмом інструменталізується страх і затоптуються ногами права й свободи людини. І винні в цьому не лише диктаторські режими, для яких тортури, смертні вироки й переслідування вже давно є звичним методом досягнення своїх цілей. Дедалі більше порушують права людини ті країни, які самі гордо називають себе демократичними поборниками свободи. Безсумнівно, світ змінюється, і з тероризмом треба боротися. Але ми можемо спокійно відмовитися від змін, які не зважають на права людини й перетворють їх на м”яч у грі можновладців. Нині настав час діяти, змінювати й відроджувати права й свободи людини. Хто ж готовий платити за безпеку будь-яку ціну, зрештою не досягне тривалої безпеки. Саме це щодня доводить ситуація, що склалася в Іраку та на Близькому Сході, - переконана газета ЛАУЗІТЦЕР РУНДШАУ.

Тему продовжує видання ВЕЗЕР-КУРІР з міста Бремена:

”Міжнародна амністія” не обмежується критикою порушень прав людини з боку окремих американських солдатів у Іраку. Її критика адресована адміністрації у Вашингтоні. До ганебного стовпа прип”ято всю політику безпеки США. Багато фактів свідчать про те, що овіяна пафосом війна з тероризмом не лише захищає від загроз, але й завдає удару по справедливості й свободі – як у США, так і за їх межами. Прикладів вже назбиралося достатньо. І може тепер стає краще зрозуміли, чому Вашингтон відхиляє свою підтримку Міжнародному карному суду. Хто хоче скрізь по світу втілювати власну політику безпеки, хоче діяти незалежно від міжнародних правових норм, - припускає газета ВЕЗЕР-КУРІР.

У статті під назвою ”План Путіна” газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ з Мюнхена коментує велику промову, з якою російський президент звернувся до населення карїни:

Два сигнали можна розпізнати зі зверення президента Росії до нації. Перший: на Путіна можна покладатися. Й другий: з Росією треба рахуватися. Що має додати мужності росіянам, не повинно лякати решту світу. Путін говорить про сильну Росію й має на увазі країну, яка черпає свою силу не зі злиднів, а з добробуту. Сила на кшталт цієї, каже він, буде чимось новим у російській історії, і вона не повинна сприйматися як загроза. У промові Путіна йшлося про становище нації, якої фактично немає. Нації, яка повинна до 2010 року подвоїти свою економічну потужність. Нації, в якої будуть хороші дороги й добре працюватиме система охорони здоров”я. А також нації, яка житиме в справді громадянському суспільстві й стабільній демократії, -

пише ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ і веде далі:

У всі ці плани щодо кращого майбутнього пожна буде повірити лише завдяки сучасній політиці. Але тут дійсність помітно відрізняється від бажаного. Те, як Путін поводиться з мас-медіа – це валіум для відкритого суспільства. Його намагання досягти всеосяжної влади – це отрута для демократії, а війна в Чечні – це фатальне нехтування правами людини. Невже всі плани Путіна – це лише гарні слова? Так не можна стверджувати. Адже з економічної точки зору справи в Росія перебуває на вдалому шляху, навіть попри те, що успіх залежить переважно від цін на нафту. З політичної точки зору позитивним є вже те, що президент так часто й охоче говорить про ліберальні цінності. Поки Путін повторюватиме свої обіцянки, залишатиметься сподівання, що він їх колись виконує, - прогнозує ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ.

До ситуації в Грузії звертається видання ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ:

Південну Остетію та Абхазію грузинському президентові Саакашвілі не вдасться так длегко ”повернути”, як нещодавно Аджарію. Пропонуючи їм ”особливий статус” в межах Грузії, він не просто визнає їхній статус-кво: обидві республіки існують де факто, як самостійні утворення під контролем з Росії. Пропозиція Саакашвілі – це ще й висновок, який він зробив з помилок грузинського націоналізму початку 90-их років, який позбавив національні меншини їхніх автономій і таким чином спонукав їх шукати захисту в Росії. Результатом таких дій було і є повне фіаско: гоніння, руйнування, злочинність, голод і бідність визначають сьогодні ситуацію в цих республіках. Нині ж Саакашвілі повинен спробувати продемонструвати їм, що Грузія може запропонувати більше, ніж російський президент Путін, який обіцяє подбати про порядок на Кавказі. Це можна зробити, відновивши економічні контакти і щежро наділивши ці республіки власними повноваженнями, - розмірковує ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ.

Огляд німецької преси підготувала Леся Юрченко