Звільніть міста від машин або право на відчинену кватирку

У години пік вулиці великих європейських міст перетворюються на гоночні траси формули-1: двигуни ревуть, агресивні полиски “суперників”, на світлофорі ніяк не вмикається зелений, а попереду вдома ще бій за місце для паркування... Західне суспільство охоплене “автоепідемією”. Комунальне управління Берліна підрахувало: якщо вишикувати всі зареєстровані в місті автомобілі в один ряд, бампер до бампера, то довжина цієї шереги становитиме сім тисяч сто кілометрів. І німецька столиця ще є далеко не найгіршим прикладом тотальної автомобілізації. Ось уже понад тридцять років як у багатьох західних країнах діють громадські ініціативи “Життя без автомобілів”. “Міста для людей та природи, а не для машин” – головне гасло руху. Його прихильники не тільки самі не мають авт, а й борються за те, щоб і в інших з”явилася така можливість. Практично в усіх великих містах Німеччини розробляються проекти житлових районів, в”їзд до яких машинам буде заборонено. “Подекуди вони вже навіть існують, але це все ще краплина в морі, - каже Ральф Гербертс, член спілки, яка ініціює побудову першого в Кельні “безавтового” мікрорайону. – А потреба в такому екологічному житлі є дуже великою”:

“До нас надійшло чотири з половиною тисяч запитів. Серед зацікавлених переважають родини з дітьми. Тобто, частка таких сімей у цьому мікрорайоні має перевищити середній показник по Кельну. У центрі міста мешкає близько 120 000 осіб. Кожна друга родина вже тепер обходиться без власного авта. Наш мікрорайон теж розташований дуже зручно в сенсі траснпортного сполучення, й так само, як і в центрі, тут поблизу є всі необхідні крамниці, школи, дитячі садки. Неподалік ми плануємо також відвести місце для централізованої автостоянки. “Безавтовий” район у жодному разі не означає, що його мешканці мають назавжди заріктися від керма. Може виникнути, наприклад, потреба взяти авто на кілька днів в оренду. Та й ті, що приїздять у гості, не обв”язково мають сповідувати ідею “життя без автомобіля”...

Статистика свідчить, що багато німців купують автомобіль саме тоді, коли в них народжується перша дитина. “Ми своїм проектом хочемо довести, що за умов зручної інфраструктури, це зовсім не обов”язково, - каже Ральф Гербертс. – Навпаки, у вільних від авт житлових районах маленьким містянам вестиметься значно краще”:

“Дуже важливо, щоб у процесі становлення дитина мала можливість багато рухатися, вільно гратися на свіжому повітрі. Це, власне, було одним із головних поштовхів при плануванні таких мікрорайонів. Люди, які заради довкілля відмовляються від автомоблів, але мешкають при цьому в центрі міста, опиняються в програші. Вони так само дихають далі загазованим повітрям, потерпають від цілодобового гуркоту й не можуть навіть подумати про те, щоб відпустити дитину саму погуляти на вулиці. У таких поселеннях, як наше, екологічно свідомі містяни зможуть повною мірою насолоджуватися всіма перевагами “безавтомобільного” буття.”

Практика показує, що поблизу таких мікрорайонів зазвичай з”являються нові магазини, бо замість того, щоб їхати до центру, люди охочіше купують на місці. З тієї самої причини відкриваються навчальні та лікувальні заклади, басейни, фітнес-центри тощо. А це означає нові робочі місця й додаткові надходження до міського бюджету. “Ми переконані, що мегаполіси без автомобілів можуть стати реальністю, хоч це, звичайно, трапиться й не завтра”, - вважає Штефан фон Поль, співробітник міжнародної організації World Carfree Cities – Міста без автомобілів:

“У Німеччині вже існує чимало прикладів того, як мешканці міст можуть обходитися без власного автотранспорту: поселення Фаубан у Фрайбургу, Саарландсштрассе в Гамбургу, Грюненштрассе в Бремені, великий мікрорайон неподалік центру в Тюбінгені, на черзі багато проектів у Берліні...”

“У німецькій столиці створилися особливо сприятливі передумови для реалізації “зеленої” ідеї, - каже інженер-проектувальник Маркус Геллер. –

По-перше, це дуже розгалужена мережа громадського транспорту, а по-друге, більше половини берлінців і так не має автомобілів”:

“Заради справедливості ми просто повинні подбати про відповідне житло для цих людей. Вони не отруюють довкілля відпрацьованими автомобільними газами, не запарковують машинами хідників, не спричиняють аварій, унаслідок яких гинуть діти. Я вважаю, що ця частина населення має законне право на безпеку для себе та своїх дітей, на спокій і чисте повітря, коли вночі можна спати з відчиненою кватиркою...”

За матеріалами німецьких ЗМІ.