„Запрошуємо на роботу привабливих молодих...”
30 серпня 2006 р.
Шлях у рабство може починатися з такого оголошення:
„Приватний клуб ... у місті Ессені, Німеччина, запрошує на роботу привабливих молодих жінок. Оформимо запрошення та дозвіл на роботу... Можливість вивчення німецької мови та подальша імміграція до Німеччини. Вік – від 20 років. Мінімальна зарплата – 3.000 у.о.”
Не важко здогадатися, за яку саме роботу жінкам зі Східної Європи платитимуть стільки ж, скільки в Німеччині отримують банківські менеджери. Але натяку на сексуальні послуги може й не бути:
„Швейцарська продюсерська компанія ... організовує робочі контакти танцюристкам ... у нічні клуби Швейцарії та Ліхтенштейну. Вік – до 30 років, мінімальна зарплата – 3.000 у.о.”
Порушення прав людини
Щороку на такі оголошення відгукуються тисячі молодих українок, росіянок чи молдаванок, часто з сільської місцевості. Але замість обіцяної роботи танцюристкою чи прибиральницею вони опиняються в борделі без паспорту і грошей й у результаті стають сексуальними рабинями.
Як їм допомогти? У наступні п’ять днів відповідь на це та інші питання шукатимуть юристи, політичні експерти з країн Східної Європи, представники Європейського союзу та церкви. Всі вони зберуться в Києві на 9-ту Європейську конференцію з питань надання притулку. Організовують форум німецькі протестанти - Євангелічна лютеранська церква з Рейнської області ФРН. Говорить представник цієї християнської організації з центром у Дюссельдорфі Йорн-Ерік Ґутгайль:
„Ми вважаємо злочином експлуатацію жінок, які стають суб’єктом наживи. Їх брутально використовують, калічать фізично й морально, а потім викидають немов непотрібну річ. Це - порушення прав людини”.
Мета – створення міждержавної мережі
На конференції в Києві Ґутгайль сподівається не тільки обмінятися інформацією з неурядовими організаціями та державними структурами, які протидіють торгівлі людьми, а й домовитися про конкретні проекти. Зокрема, він прагне створення міждержавної мережі, яка б займалася як запобіганням торгівлі людьми, так і допомагала б тим, хто вже став жертвою цього явища. Продовжує Йорн-Ерік Ґутгайль:
„На нашу думку, є велика потреба в роз’яснювальній роботі для молоді, для жінок, щоб вони дізналися про те, що Захід не такий чудовий, як їм здається. Щоб знали, що на них очікує. Крім того ця мережа мала б піклуватися про тих, хто потрапив у біду: допомагати їм повернутися на батьківщину, підтримати психологічно, допомогти знайти роботу”.
Люди знають про небезпеку, але ризикують
В Україні заходи, про які говорить Йорн-Ерік Ґутгайль, вже проводяться. Окрім недержавних організацій проблемою займаються й у Міністерстві внутрішніх справ. Як розповів „Німецькій хвилі” співробітник МВС Володимир Смелик, який братиме участь у київський конференції, інформаційні кампанії в Україні проводяться регулярно. І на його думку, вони дають непоганий результат. Українки й українці добре знають про проблему, каже Смелик, але сподіваються, що їх вона не торкнеться:
„Я вважаю, що взагалі люди схильні йти на ризик. Спитайте на вулиці й кожний відповість: так, я знаю, що таке торгівля людьми, я знаю, як легко можна потрапити до рук злочинців, але майже кожен відповість, що не вірить, що це трапиться саме з ним”.
Саме цим Смелик серед іншого пояснює той факт, що попри успіхи роз’яснювальної роботи та покращання, на його думку, роботи міліції, число жертв торгівлі людьми в Україні зростає. Цього року за офіційними даними ця цифра наближається до 300 осіб. Але це, наголошує правоохоронець, - офіційна статистика. Прихована злочинність, як завжди, значно вище.