Дітмар Штюдеманн: Західна Україна приваблює німецьких інвесторів

�тюдеманн.

У 2000-2002 роках зростання обсягів німецьких інвестицій в Україні сягало лише кількох відсотків щорічно. Утім, минулий рік став, так би мовити, переломним. За даними Держкомстату, на 1 січня 2004 року німецькі інвестиції сягнули 441 мільйона доларів. Посол ФРН в Україні Дітмар Штюдеманн сподівається на продовження такої тенденції й в цьому році:

"Торік рівень прямих німецьких інвестицій у порівнянні з 2002 роком зріс на 41 відсоток. Такого ж росту ми очікуємо й цього року. Звичайно, для об‘єктивності слід зауважити, що загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україні є ще незначним. За період незалежності вони сягнули 7 мільярдів доларів США, що для такої держави, як Україна, є надто малою цифрою. Німеччина посідає 5-те місце за обсягом прямих інвестицій в Україну після США, Кіпру, Великобританії та Нідерландів.”

Тепер до прикладів. Одним із найуспішніших є концерн оптового продажу ”Метро”. У планах цієї компанії побудувати ще 20 супермаркетів і таким чином розширити свою торговельну мережу на всю країну. Також, як стверджує посол Дітмар Штюдеманн, німецький капітал дедалі більше приваблюють схеми співпраці на давальницькій сировині:

"Це насамперед стосується автозапчастин до автомобілів та компонентів електронних пристроїв, текстильної та меблевої промисловостей. Найбільше приваблює інвесторів Західна Україна. Це пояснюється низкою переваг цього регіону, серед яких, зокрема, близьке розміщення до споживачів. Цікавими об‘єктами для інвестиційної діяльності залишаються також Київ та сусідні регіони. Німецьку техніку можна бачити скрізь: це і лінії розливу напоїв, і верстати в сільському господарстві, переробці деревини, виробництві продуктів харчування та металургії.”

Ця тенденція також підтверджується новим проектом концерну ”Фольксваґен”, який вивчає можливості інвестування 40 мільйонів доларів у виробництво в Рівному автомобільного електрообладнання. Дітмар Штюдеманн каже:

"З огляду на успішний досвід ”Леоні” в Західній Україні цілком зрозумілий інтерес ”Фольксваґена”. Західна Україна є дуже привабливим місцем для таких інвестицій, тому що в країнах, що межують з Україною, існує ціла мережа заводів з постачання комплектуючих, і відстань між ними коротка."

Утім нерідко німецьким підприємцям - представникам малого бізнесу, які розпочали в Україні діяльність, чиняться перепони з боку держави. Як зауважує посол Дітмар Штюдеманн, значною мірою ці складнощі виникають у відносинах із Державною податковою адміністрацією:

"У нас існує ціла низка серйозних проблем із поверненням податку на додану вартість. Це дуже болюча проблема, оскільки вона дошкуляє середнім підприємствам, у діяльності яких є певні фінансові межі. І у зв‘язку з неповерненням ПДВ ставиться під загрозу їхнє подальше існування та економічна діяльність. Для того, щоб у повній мірі використати свій інвестиційний потенціал, Україні слід покращити рамкові умови для інвесторів: зміцнювати верховенство права, поліпшувати якість управління, зменшувати рівень корупції. Потрібно, щоб не так швидко змінювалося законодавство, щоб податкові закони відповідали своїй назві, а не були інструментом покарання інвесторів."

Цікаво, що жодна з німецьких компаній, які присутні на ринку українських телекомунікацій – такі, як ”Сіменс”, ”Алькатель” та інші, не виявили інтересу до майбутньої приватизації ”Укртелекому”, яка очікується вже влітку-восени цього року. Дітмар Штюдеманн пояснює, чому:

"Укртелеком” не перебуває в центрі інтересів німецької економіки. З двох основних причин. Перша – підприємства телекомунікаційної галузі зробили чималі інвестиції останнім часом, і їхній інвестиційний портфель є переповненим. Друга причина в тому, що ринок ”стаціонарного зв‘язку” не є настільки привабливим, як ринок мобільного зв‘язку.”

Німеччина розглядає Україну не лише як споживчий ринок. Подумують і про вкладення грошей у розвиток наукоємних технологій. Німецькі компанії дуже опікуються підготовкою молодих українських вчених та менеджерів. Однак поки що, за твердженням Дітмара Штюдеманна, є чимало факторів, які відлякують німецьких інвесторів, насамперед – економічна нестабільність.