Другорядні злочини: де в ЄC дешевше шкодити природі

Зливання відпрацьованого автомобільного мастила не в спеціальну каністру, а просто на землю - це порушення закону, яке карається штрафами. Але залежно від того, де саме буде скоєно цей злочин проти довкілля - в Німеччині, Греції, Фінляндії чи Австрії, сума штрафу значно відрізнятиметься. Чому в країнах Євросоюзу мають існувати різні розцінки на псування природи? - замислилася Європейська комісія й вирішила покласти цьому край. Нещодавно в Брюсселі відбулася конференція представників урядів та експетртів із 25-ти країн - теперішніх і майбутніх членів спільноти. Висновок форуму: на всій території нового розширеного ЄС природу мусять охороняти однаково. Однаково суворо.

У німецькій федеральній землі Баден-Вюртемберг у звичайних поліційних автомобілях лежить валіза з обладнанням, яке дозволяє одразу зробити попередній хімічний аналіз на місці злочину: це купа смердючого сміття в канаві, залишені в кущах каністри з невідомою рідиною чи підозрілі масні плями обабіч дороги. При всіх німецьких земельних кримінальних відомствах та прокуратурах є відділи боротьби зі злочинами проти довкілля. А в південній Італії бургомістри спокійно спостерігають за тим, як покинуті каменярні заповнюють отруйними відходами хімічних підприємств. Іспанський суддя виносить виправдний вирок контрабандистові, який торгував птахами, занесеними до «Червоної книги», бо останній, виявляється, просто не знав, що ці птахи такі рідкісні. Водночас у Великобританії за схожу провину продавець живого товару сів за ґрати на шість років. «На жаль, у більшості країн Євросоюзу такі суворі вироки є швидше винятком,» - каже Вільям Вайнсдекес, координатор програми ООН із захисту біорозмаїття:

«Застосування санкцій, наприклад, у контейнерному перевезенні є проблематичним, бо контроль здійснююється здебільшого на папері. Інспекцію в портах встигає пройти лише близько п»яти відсотків контейнерів. Але ж установити постійний контроль за торговельними закладами, на мою думку, цілком реально. У магазині легше з»ясувати, потрапляють туди тварини й рослини з легальних джерел чи ні.»

«Проте, - додає Вільям Вайнсдекес, - як тільки ми почали обговорювати цю тему, європейські комісари південних країн одразу заявили, що це не їхня справа - дбати про збереження біорозмаїття в Африці.» «Різниця в покаранні злочинів проти природи в Євросоюзі просто кричуща», - обурюється також Франсуа Зеконт, співробітниця генеральної дирекції ЄС з проблем захисту довкілля:

«У Португалії за нелегальну утилізацію відпрацьованого двигунного мастила суд може стягнути з власника автомобільної майстерні штраф до 2500 євро. В Італії сума максимального штрафу становить уже 10.000, а у Франції цілі 75.000 євро. Те ж саме стосується й позбавлення волі. За бельгійським законодавством, контрабандистам живого товару загрожує щонайбільше три місяці в»язниці. За фінським і за британським - до шести років».

Утім, максимальне покарання за такі злочини в країнах ЄС застосовують дуже рідко. Дані досліджень свідчать: у 90% випадків національні суди не використовують і чверті всіх можливостей, передбачених законом. Франсуа Зеконт:

«Судді зазвичай розцінюють такі злочини як незначне порушення закону. Отже, перед тим, як сперечатися, наскільки відповідними є максимальні штрафи, що існують сьогодні, треба спочатку розібратися, чому, навіть їх застосовують так неохоче, коли йдеться про збитки, завдані довкіллю.»

Суворість судових установ є своєрідним барометром національної природоохоронної свідомості. А вона дуже відрізняється на півночі та на півдні європейського континенту. У скандинавських країнах та Великобританії викинути побутове сміття в недозволене місце, тобто відвезти його кудись у ліс, або на неофіційне звалище, вважається ледь не аморальним вчинком. Таку людину сусіди напевне зневажатимуть. Відповідно високі штрафи очікують зловмисника й у місцевих судах. У Греції вважають за нормальне, коли все побутове сміття в курортному містечку скидають просто в море. Нікому й на думку не спаде обурюватися з цього приводу. В європейській статистиці злочинів проти природи нелегальне викидання відходів посідає перше місце. Майже дві третини від загальної кількості порушень. І найбільше потерпає від сміття довкілля південних країн ЄС. Показовим у цьому сенсі є становище на Мальті, яка має приєднатися до Євросоюзу в травні 2004-го. Віктор Тимченко розповідає:

«Держава Мальта стане найменшим членом ЄС. Загальна площа її трохи перевищує 300 квадратних кілометрів, населення - близько 380 тисяч, а найбільший острів Мальта - 27 кілометрів завдовжки й усього 14 завширшки. Одним з основних видів надходжень до державного бюджету країни є туризм. Гостей Мальти приваблює не тільки м»який середземноморський клімат, а й численні пам»ятки давнини: руїни римських і фінікійських міст, палаци з гробницями мальтійських лицарів тощо. Наймальовничішою частиною острова раніше вважався його північний схід. Тепер краєвид спотворює величезна гора сміття: побутові, промислові й медичні відходи, будівельні матеріали, трупи тварин... Президент місцевої групи охорони пам»яток та природи Мартін Чіклона:

«Наші дослідження показали, що сміттєзвалище є дуже токсичним і становить для довкілля острова величезну загрозу. Через те, що сміття лежить просто на березі, уряд змушений був заборонити тут купатися в морі.»

На сміттєзвалищі відсутня будь-яка ізоляція. Усі токсичні речовини без перешкод потрапляють до ґрунту та в морську воду. Наскільки критичною є ситуація насправді, визначити неможливо, бо регулярних екологічних експертиз не здійснюють. Проблема в буквальному сенсі слова очевидна для всіх: величезна гора сміття з роками перетворилася на найвищу точку острова. Сморід від неї стає дедалі нестерпнішим. ЄС зобов»язав Мальту щонайпізніше наступного року закрити звалище. Формально виконати цю умову не так уже й важко. Вирішити, куди ж зрештою дівати накопичене сміття, є набагато складнішим питанням. Мальтійський уряд планував захоронити відходи в колишніх каменярнях. Але вони розташовані поблизу історичних руїн, і навряд чи туристам сподобається таке сусідство. Заступник голови торговельної палати Мальти Кевін Борч:

«Мальта зовсім невеличка. Хоч би куди ви поділи сміття, воно всюди заважатиме. Хоч площа Мальти дорівнює чверті площі Берліна, вона є найгустонаселенішою країною Європи.»

Порятунком для острова могла б стати утилізація сміття. Для цього його, щоправда, треба сортувати, а мальтійці до цього не звикли. Кілька підприємств з переробки вторинної сировини, які все-таки існують тут, отримують відходи від місцевих філій західних фірм та готелів, бо ті зобов»язані дотримуватися європейських екологічних стандартів. На Мальті останні поки що відсутні. Мешканці виставляють пакети зі сміттям просто на вулиці. Решта - справа держави. Утім, коли уряд заговорив про закупівлю сучасного обладнання для спалювання відходів, мальтійці були категорично проти. Організація Greenpeace, яка бореться за чистоту повітря й тому виступає проти появи нових димарів, свого часу провела на острові масовану кампанію. "Шкода тільки, - кажуть мешканці острова, - що Greenpeace так і забув підказати тоді, як нам усе-таки позбавитися цих гір сміття..."

Його більшає не тільки на Мальті, а й у цілій Європі. Утилізація сміття дорожчає, спокуса заощадити на цьому кошти зростає, а європейські правоохоронні органи й досі розглядають такі злочини як другорядні. Франсуа Зеконт, співробітниця генеральної дирекції ЄС із проблем захисту довкілля:

«Ми повинні збудити свідомість у підході до цієї проблеми. Уряди, судді, громадяни - усі мають нарешті зрозуміти, що злочини проти природи належать до одних із найтяжчих. Ухвалити суворі закони -це лише півсправи. Головне, щоб вони діяли.»

За матеріалами німецької преси.

Ганна Лук»янова.