Другий цвях у труну конституції Євросоюзу
2 червня 2005 р.На жаль, нідерландський уряд не зміг відвоювати позиції в євроскептиків. Кампанія на підтримку конституції ЄС почалася запізно й була надто загальною. І хоча референдум мав дорадчий характер, Кабінет Балканенде зробить помилку, якщо негайно не спробує відновити довіру своїх громадян до Європи. Як засвідчили події після референдуму у Франції, це буде непростий шлях. Ніхто не знає, що буде далі. Але щоби переконати громадян потрібні чіткі концепції, - нарікає ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ.
Тему продовжує ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР з Бонна:
”Ні” з Нідерландів має тому таке велике значення, що засвідчує – негативна відповідь французів не була випадковістю. Дві впливові країни, які були засновниками ЄС, виступили проти найважливішого європейського проекту останніх десятиліть. Провал конституції тепер не можна виключати. Європейська криза настільки глибока, що настав час шукати програму порятунку... Напевне, процес ратифікації має тривати. Але водночас треба чітко дати зрозуміти противникам конституції, що вони втрачають вплив і відходять на другий план. Отже, Європа двох швидкостей? Так, тому що не тільки кожне ”ні” треба сприймати серйозно, а й кожне ”так”, - аргументує ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР.
ГАННОВЕРШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ зауважує:
Мрію про швидку ратифікацію конституції ЄС можна поховати. Коли мешканці двох країн, що були засновниками ЄС, виступили проти, конституція не може набрати чинності. Принаймні, в найближчому майбутньому. І це при тому, що попри всі недоліки, конституція була б великим прогресом для Європи. ЄС був би більш ефективним, прозорим і демократичним, тобто сталося б саме те, чого вимагають євроскептики, - вважає ГАННОВЕРШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ.
ВЕСТФЕЛІШЕ НАХРІХТЕН з Мюнстера налаштована скептично:
Конституційний проект тепер поховано, ...майбутнім країнам-кандидатам на вступ доведеться зачекати, не говорячи вже про Туреччину. Економічний та політичний велетень, який називається ”ЄС”, хитається як боксер, котрий пропустив удар і втратив орієнтацію. Що далі? Вихід з катастрофи має знайти саміт ЄС у Брюсселі в середині червня. Але є побоювання, що там виникне гостра суперечка якою бути Європі: чи соціальною, як того хочуть французи, чи ліберально-ринковою, як її бачать британці? Європа не повинна дозволити розколу, - попереджає ВЕСТФЕЛІШЕ НАХРІХТЕН.
До подій на теренах колишнього Радянського Союзу. Ситуацію в Білорусі коментує газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ:
У Білорусі почалася підготовка до запланованих на наступний рік президентських виборів. У країні, де при владі перебуває останній диктатор Європи, це виглядає так: можливого кандидата від опозиції й досвідченого організатора демонстрацій засуджують до трьох років позбавлення волі за те, що в жовтні минулого року він влаштував несанкціоновану демонстрацію. Того ж дня президент Лукашенко видає наказ, який забороняє недержавним мас-медіа вживати на перших сторінках слова ”білоруський” і ”національний”. Нібито випадково під дію наказу підпадають останні газети опозиції... Крім того, режим намагається взяти під контроль останні незалежні організації, що мають підтримку мешканців, наприклад, Спілку польської меншини. Той факт, що це призвело до дипломатичного скандалу з Польщею, Лукашенка не турбує. Він все одно бачить себе в оточенні ворогів, і така позиція президента не зовсім безпідставна. Сусіди Білорусі, нові члени ЄС, тиснуть на Лукашенка. Вони розуміють, що найкращий фактор стабільності – це демократична Білорусь, - пише ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ.
ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ повертається до розвитку ситуації у Центральній Азії після зміни влади в Киргизії та придушення заколоту в Узбекистані:
Народним рухам... бракує організації й цілей, які б виходили за межі боротьби з корупцією й деспотією. Опозиція репрезентує меншини й виступає локально, спричиняючи конфлікти між різними регіональними течіями. Неспроможність до об”єднання на загальнонаціональній основі веде до поразки. Багато кому це вигідно. Наприклад, деспотичним лідерам, які використовують розпорошеність опозиції; або ісламістам, які пропонують дуже просту ідеологію й не бажають мати нічого спільного з традиційним ісламом; або трьом активним гравцям, трьом супердержавам – США, Китаю й Росії. Їм достатньо лише вимовити слово ”тероризм” і вони вже виграли, - зауважує ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ.
Огляд преси підготував Роман Гончаренко.