Для молодої одеситки німецька стала мовою творчості

Поетеса Мар’яна Гапоненко народилася 1981 року в Одесі. Німецьку почала вивчати в п’ятнадцять років у школі. Каже, що спершу мова здалася їй жахливою: різке звучання, складна граматика… Однак згодом дівчина «розсмакувала» її. Настільки, що продовжила студіювання німецької в Одеському університеті. Після цього вона виграла німецьку стипендію для літераторів і прожила півроку в «мистецькому селі» (Künstlerdorf), де продовжувала писати. За цей час країна їй полюбилася, й вона залишилася тут, аби продовжувати творчість. За майже десять років, що минули від того часу, Мар‘яна встигла пожити в Дубліні й Кракові, та ось уже три роки вона постійно мешкає неподалік від Франкфурта.

Спершу Мар’яна писала вірші для себе, згодом почала пропонувати їх до журналів, отримувала відмови, робила нові спроби і ось – на її рахунку видана збірка поезій «Nachtflug» («Нічний політ») та книжка для дітей «Школа левів, справжня історія для дітей та дорослих». Її вірші перекладені на англійську, французьку, італійську, турецьку, арабську і входять до закордонних літературних антологій сучасної поезії. А минулого року Гапоненко стала лауреатом німецької премії Frau Ava Prize для жінок, що пишуть німецькою.

«Друже, переклади мої тексти українською»

Українських перекладів віршів Гапоненко, на жаль, немає. Рідною для Мар’яни мовою залишається російська. «У схоластичному плані я почуваюся російською людиною, українською громадянкою та дитиною комунізму», - каже вона. Тим не менше Мар’яна шкодує, що не знає української і сподівається це надолужити: «У мене, на жаль, мало контактів зі справжніми українцями. А тут тим паче. Я людина сором’язлива і навряд чи зможу просто так сказати: друже, переклади мої тексти українською».

Поетесу часто запрошують до участі в літературних читаннях у Німеччині й за кордоном. В Україні у подібних заходах брала участь лише раз. Зізнається, що організувати щось таке на батьківщині непросто. Тому її дебют проходив у німецькому посольстві, яке допомогло організувати зустріч.

Німецька приваблює своєю холодністю

Мар’яна каже, що отримує задоволення від віршування німецькою. Каже, що ця мова в літературному плані приваблює її своєю холодністю та жорсткістю, загадковістю й навіть якоюсь «корявістю, немов старе дерево». Крім того, вона вважає, що бути чужомовцем – це навпаки плюс, бо працюючи з іноземною мовою, можна дозволити собі більше, ніж корінні німці. «Коли ми говоримо іноземною мовою, ми змінюємо свою особистість і є тими, ким хотіли би бути, але не можемо. У нас відкривається купа можливостей, про які ми не здогадувалися, говорячи рідною мовою», - переконана Гапоненко.

Здобувши певну славу як поетеса, Мар’яна нині працює над прозовим романом. Утім, це не означає, що письменниця повністю «переключилася» на прозу. За словами Гапоненко, для неї це просто новий досвід творчості, а сам роман – немовби великий незакінчений вірш. Нова книга одеситки має побачити світ у вересні цього року.

Автор: Данило Білик

Редактор: Христина Ніколайчук