Десятки тисяч проти соціального демонтажу
31 серпня 2004 р.
Вигуки ”Ми є народ”, якими було покладено кінець правлінню Хонеккера в Німецькій Демократичній Республіці, знову лунають над лейпциґською площею Авґуста. Колишній міністр Оскар Лафонтен підхопив їх і пітримав демонстрантів:
”Цей заклик до свободи і демократії ”Ми є народ” був не лише протестом проти однопартійної диктатури СЄПН. Він так само має сенс, коли через голови народу ухвалюються соціальні реформи, за якими багаті житимуть ще краще, а бідні стануть ще біднішими. Тоді ви повинні сказати: ”Ми є народ.”
Лафонтен, який після своєї відставки з посади міністра фінансів пішов курсом конфронтації до канцлера Шредера і більшості в своїй соціал-демократичній партії, першим з відомих політиків одержав запрошення від організаторів соціальних протестів у Східній Німеччині.
Він використав його для жорсткої критики як уряду, так і опозиції. Він звинуватив їх, зокрема, в підтасовці й брехні при веденні дебатів про соціальні зміни в країні. За його словами, реформи уряду означають простіше звільнення працівників з роботи, скорочення допомоги по безробіттю і кінець спільної участі роботодавців і найманих працівників у фінансуванні соціальних систем.
Розшифрував думку Лафонтена про облудність соціальної демагогії політичної верхівки відомий німецький правозахисник, один з організаторів виступів проти комуністичного режиму в НДР пастор Фрідріх Шорлеммер:
”Він зробив начерк соціал-демократичної політики, як він її розуміє, і ясно показав панівному прошарку, що він дуже вільно поводиться з терміном ”соціальні реформи”, бо слово ”реформи” означає ”поліпшення”, а не погіршення”.
Люди на вулиці, які стали спочатку жертвами двадцятивідсоткового рівня безробіття, а нині – попри передвиборні обіцянки соціал-демократів – ще й жертвами новітніх ”реформ”, одностайно підтримують західнонімецького політика Оскара Лафонтена:
Чоловік: ”Його виступ розставив усі крапки над ”і”.
Жінка: ”Це було переконливо”.
Чоловік: ”Мені дуже сподобалося. Я вважаю, що він поцілив у саму точку”.
Більшої уваги політиків до виступів ”вулиці” вимагає і Фрідріх Шорлеммер:
”Якщо люди виходять на вулицю, вони тим самим показують, що механізмів парламентської демократії не вистачає для вирішення нинішніх соціальних проблем. І тоді в політиків має вистачити мужності піти до народу, але не для того, щоб його повчати, а щоб дослухатися і пояснити, а також, щоб замислитися над запитаннями, які ставлять люди”.
Однак відхід від намічених соціальних змін чи хоча б переосмислення їх канцлер Німеччини Ґергард Шредер рішуче відкинув: в інтерв”ю першій програмі Німецького телебачення він заявив:
"Якщо ми зараз не перебудуємо соціальну державу, то вона просто загине”, - переконаний глава німецького уряду.
До Лейпциґа Оскара Лафонтена запросила нова Виборча ініціатива ”Робота і соціальна справедливість”, до якої належать деякі колишні соціал-демократи, профспілкові активісти і представники лівого крила Партії демократичного соціалізму. Восени з Ініціативи, можливо, народиться нова партія, яка братиме участь у парламентських виборах 2006 року. Чимало членів Ініціативи хотіли б бачити Лафонтена на чолі нової партії. Але він поки що не поспішає вступати до Ініціативи. У випадку вступу логічним буде його виключення з СДПН.