Дача в ботанічному саду – затишно й престижно
10 серпня 2004 р.
Тому не дивно, що, коли та сама держава або якісь інші структури зазіхають хоча б на кілька десятків гектарів землі, що належить ботсадам, науковці та екологи б’ють на сполох. Подробиці в матеріалі, який підготувала Олена Грищук.
„За словами фахівців, на мізерній території ботанічних садів України знаходять притулок ті види рослин, які в природі вже не здатні вижити.
Упродовж десятків і навіть сотень років учені плекають рідкісні дерева, чагарники, лісові й степові трав”яні рослини, надаючи їм останній шанс колись знову повернутися в дикі ландшафти. Крім збереження національного рослинного фонду, зелені оази ботсадів відіграють дуже важливу роль як місце відпочинку. Особливо в таких великих містах, як Київ чи Донецьк, каже доктор біологічних наук, академік Національної академії наук України Дмитро Гродзинський:
„Коли у великих містах не буде біотики, нічого зеленого, жодної білки, жодного птаха, то люди оскаженіють у жорстокості та через психічні порушення, тому мегаполіси обов”язково повинні мати цю зелену частину.”
Нещодавно експерти Київського еколого-культурного центру повідомили, що уряд України готує проект нормативного акта про зміну меж території Донецького ботанічного саду, за яким з нього буде вилучено 59 га землі. Директор Центру Володимир Борейко нагадав, що територію ботсаду в Донецьку держава “врізає” вже не вперше:
„Справа в тому, що, на нещастя, впритул до ботсаду розташоване, як кажуть у Донецьку, “селище-садиба Януковичів”. За високим парканом споруджено 20-30 чудових котеджів, у яких проживав тодішній губернатор Донецької області Віктор Янукович зі своєю челяддю. І от він вирішив прибрати ще й частину території ботсаду - чи то під іподром, чи то під місце для прогулянок для своїх наближених. Це й було зроблено.”
Володимир Борейко розповідає, що за розпорядженням Кабміну України від 1 липня 2002 року, підписаним тодішнім прем’єром Анатолієм Кінахом, дендрарій ботанічного саду було передано до сфери управління Донецької облдержадміністрації. Тоді було відібрано трохи більше 147 гектарів землі. Але дещо пізніше Віктор Янукович переїхав до Києва, й ця територія залишилася нікому непотрібною. Забудова так і не розпочалася, а ботсад утратив на неї свої права. Тепер, веде далі директор екологічного центру, під розширення готельного комплексу „Люкс”, який належить Ринатові Ахметову, планують вилучити 59 га з іншого боку ботанічного саду:
„Наголошую, Донецький ботанічний сад загалом мав 262 га. Від нього забрали 147 га, і от тепер ще 59, тобто його територію зменшили практично в 5 разів. Сьогодні в ботанічного саду залишається тільки 60 га. Уряд схвалив проект Указу Президента України про зміну меж Донецького ботанічного саду. Відповідне розпорядження підписав віце-прем’єр з гуманітарних питань Дмитро Табачник. Доктор наук, освічена людина одним духом підписує документи на знищення національного надбання народу України.”
В урядових документах формулювання стислі та чіткі - державні органи не тільки забезпечать збереження колишнього ботсадівського дендрарію, а й у повному обсязі продовжуватимуть наукові дослідження. Проте академіки НАН України мають свій погляд на те, чому держава вдається до таких кроків. Дмитро Гродзинський:
„Невідомо, хто це все вирішує. З’являються, забирають землю, й на тому все закінчується. Це якась хиба нашого законодавства. За законом, ми не маємо права купувати землю – все здійснюється через оренди на 49 років. Цей дефект у законодавстві є приводом для того, щоб самі ж можновладці його й порушували. Верховна Рада створює неповну систему законів, вона залишає білі плями, що дозволяють робити такі безчинства. Я не знаю, скільки ми ще будемо терпіти такий цинізм...”
За інформацією Київського еколого-культурного центру, на території Нікітського ботанічного саду для вищих чиновників України споруджують шість дач. Незаконне дачне будівництво ведеться також у Ялтинському гірсько-лісовому заповіднику. За завісою відносин оренди землі патові ситуації виникають у керівництва ботсадів не тільки з державою, а й з релігійними організаціями. Центральний ботанічний сад НАН України за різноманітністю колекцій живих рослин - понад 12 тисяч видів – та рівнем наукових досліджень посідає одне з провідних місць серед найбільших ботанічних садів Європи. Ландшафтна композиція бузків київського ботсаду визнана однією з найкращих у світі. „На превеликий жаль, - повідомляє керівництво Саду в відкритому листі на ім”я Президента України, - нині Національний ботанічний сад опинився під загрозою знищення в зв”язку з незаконною діяльністю ченців Свято-Троїцького Йонінського монастиря Української православної Церкви Московського патріархату. Монастир претендує на земельну ділянку площею 8,2 га, в тому числі й на частину уславленого саду бузку. Викликають тривогу протизаконне захоплення території, вирубування дерев, будівельні роботи. Щодня до монастиря їдуть десятки автомобілів, які забруднюють повітря, розбивають дороги... Випускні гази згубно впливають на рослини – почалося всихання дерев цінних хвойних порід.” Директор ботанічного саду НАНУ, доктор біологічних наук Тетяна Черевченко:
„Ченці Свято-Троїцького монастиря зазіхають на землю ботанічного саду в його серцевині. Ми шануємо релігійні почуття віруючих і не проти функціонування церкви на нашій території, але ми проти її розбудови, бо сад уже створено, а землю для монастиря можна отримати й в іншому місці. 1996-го року без відома Національної академії, без відома Ботанічного саду на підставі угоди про передачу церкві в оренду будиночка площею в 115 кв. м. Держкомрелігії реєструє монастир на території Ботанічного саду за нашою адресою. Минуло багато часу, доки керівництво ботсаду взагалі про це дізналося. Коли я запитала, як таке взагалі могло статися, мені відповіли: ви ж дали будиночок в оренду, от ми й зареєстрували. Але за угодою оренда цього будиночка закінчується 30 грудня цього року. Як можна було реєструвати монастир – це ж не якась там фірма, яка сьогодні є, а завтра її на цій території вже не буде?.. ”
За оцінками фахівців Державного комітету землекористування та Мінюсту, земельне законодавство на боці ботанічного саду. Водночас держава зобов’язалася повертати релігійним організаціям колишні храми та культові споруди. За роки незалежності їх було передано понад 3,5 тисячі. От і Свято-Троїцький Йонінський чоловічий монастир претендує на будівлі, зведені в ХІХ - на початку ХХ століття та відібрані в нього за тоталітарного режиму, а також на відповідні земельні ділянки.”
Який з державних пріоритетів візьме гору в цьому конкретному випадкові – покаже час. Але науковці та екологи давно вимагають: аби ботанічні сади України й надалі не зменшувалися, як шагренева шкіра, потрібні жорсткі закони щодо захисту їхніх територій. Хоч би з яких міркувань на них зазіхали – з релігійних, державних чи бізнесових.