Горст Келер: Німеччина втратила віру в себе

Газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ, зокрема пише:

Назад у майбутнє, – так звучить головне гасло, що містилося в програмній промові німецького президента. «Німеччина втратила віру в себе», – каже Горст Келер. Символами, що він їх обрав для демострації ностальгійної переваги минулого, слугували фольксваґен-«жук» та колишній канцлер Людвіґ Ергард. Це був хитрий екскурс у старі добрі часи, незвичне переосмислення періоду відбудови в Німеччині, виклики якого важко порівнювати із сучасністю. Водночас Європа зі своєю успішною історією останніх десятиліть згадується в промові Келера лише в негативному контексті, у формі ретроградної брюссельської бюрократії, – зазначає ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ.

Про вчасність послання президента говориться в коментарі газети ПФОРЦГАЙМЕР ЦАЙТУНҐ :

Правда про Німеччину доволі гірка. Тому далеко не завжди з вуст Келера злітали приємні слова. У першу чергу для тих, хто після промови влаштував йому овації: політики, промислові боси, функціонери – словом всі ті, хто зробив вирішальний внесок у катастрофічний розвиток країни, у якій на цей час число безробітних перебільшує 5 мільйонів. Хто нарікає, що Келер втручається у справи, які його не стосуються, той нічого не второпав. Якщо уряд діє, не маючи чіткого плану, якщо опозиція забиває собі голову лише мріями про зміну влади, то значить їх обидвох треба розбудити. І хто б це мав зробити, як не федеральний президент? Келер не реагує, він вимагає від тих, хто ухвалює рішення в цій країні, взятися нарешті за виконання своїх обов»язків. Зрештою цією промовою Келер довів, що він – правильна людина на правильному місці. Рідко німецькі президенти вислолюються так чітко, як це зробив Келер. Утім, рідко виникала й така нагальна потреба в цьому, – підкреслює ПФОРЦГАЙМЕР ЦАЙТУНҐ.

Газета ШТУТТҐАРТЕР ЦАЙТУНҐ звертає увагу читачів і на певні негативні моменти в президентській промові:

Келер посилив тиск на учасників четвергових переговорів щодо подолання проблеми безробіття. Він дав чітко зрозуміти, що немає іншого шляху, аніж зменшення податкового тягара для підприємців. Загалом промова президента нагадувала декларацію уряду. Пункт за пуктом Келер розкрив власне бачення того, як слід діяти. З одного боку, його увага до конкретних деталей може слугувати стимулом. З іншого ж боку, вона приховує в собі й проблеми непорозуміння. Якщо президент виступає за стримування зарплатні, то цим він себе чітко ставить на бік підприємців. А це робить президента вразливим – застерігає ШТУТТҐАРТЕР ЦАЙТУНҐ.

Перейдемо до іншої теми, а саме – розвитку політичної ситуації в Лівані. У коментарі газети ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ читаємо:

Час ігнорування минув. Досить довго Дамаск поводився так, ніби взагалі не було ухваленої на початку вересня 2004 року резолюції ООН номер 1559, яка вимагає виведення сирійських військ з Лівану. І лише після гнівних протестів в Бейруті президент Ассад змушений був відреагувати. Однак, ситуація в Лівані й досі залишається нестабільною. Зрештою, як і в інших арабських країнах. Це добре відчуває єгипетський президент Хосні Мубарак. Продовжуючи грати самообрану роль посередника на Близькому Сході, він побував у Дамаску. І звичайно ж, Мубарак і Ассад обговорили питання, як далі повидитися з Ліваном. Це зрозуміло, що Сирія не повинна виводити свої збройні сили поспіхом. Треба поступово передавати інституції, які підтримують стабільність в країні, в руки ліванців, аби не допустити виникнення в Бейруті вакууму влади – застерігає ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ.

Продовжуючи тему газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ робить огляд ситуації у цілому регіоні:

У Каїрі відбулися переговори про припинення вогню палестинськими паравійськовими угрупованнями, у Дамаску – про майбутню роль Сирії в Лівані, у Багдаді розпочинається робота іракських Національних зборів. У політиці Близкого та Центрального Сходу відбувається стільки руху, що ще кілька місяців тому, це годі було б собі уявити. Цей рух останнім часом почали називати «вітром змін». Куди й з якою силою цей вітер дме, чи він, як сподівається американський президент, торує шлях для тріумфальної ходи демократії, це важко спрогнозувати. Можна стверджувати лише одне: шанси на подолання старого репресивного "порядку" в регіоні відсталості й неспокою вже давно не були такими високими, як нині. Активізовано всі сили, які прагнуть це зробити, – підкреслює ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ.

Oгляд німецької преси підготував Любомир Петренко