В Іраку зроблено “перший крок до демократії”?
30 січня 2005 р.
Майже 15 мільйонів іракських виборців мали можливість взяти в неділю участь у виборах до Національних зборів – перехідного парламенту, який має проіснувати до кінця року. Головним його завданням має стати ухвалення нової Конституції Іраку та затвердження нового іракського уряду.
Це були перші за останні 50 років вільні вибори в Іраку. Активність виборців була набагато вищою, ніж прогнозувалося. Одразу після закриття дільниць у неділю пролунали цифри про понад 70 відсотків учасників у шиїтських та курдських регіонах. Політичні сили, що представляють ці дві групи, гратимуть основну роль у Національних зборах. Говорить німецький експерт з близькосхідних питань Міхаель Людерс:
“У принципі, ці вибори добре сприйняли саме курди і шиїти, а це загалом 80 відстоків іракського населення. А от мусульмани-суніти, традиційно владна еліта в Іраку ще з османських часів, бойкотували вибори”.
З часу повалення режиму Саддама Хусейна навесні 2003 року суніти, до яких належав і колишній диктатор, втратили своє політичне значення й не готові з цим змиритися. Насильницький спротив і терор ширяться Іраком саме з так званого “суністського трикутника” з центром у місті Ель-Фаллуджі. Як пояснює експерт Людерс, слід розрізняти дві головні частини сунітського спротиву:
“Є такі, що не хочуть нічого іншого, крім Джихаду, священної війни проти ненависних невірних, передусім американців. Вони прагнуть вести цю війну не лише в Іраку, а скрізь у арабсько-ісламському та західному світі. Інша група – це ті, хто чинить спротив американській окупації. Їхня мета – будь-якою ціною припинити цю окупацію. Вони не сприймають ні вибори, ні перехідний уряд, вважаючи все це комплотом американців, які мають на меті нав”язати Іраку західну політику”.
У суністських регіонах Іраку на голосування в неділю, як і прогнозувалося, прийшло дуже мало виборців. Однак це ще не означає, що суніти залишаться поза парламентом, заявив напередодні виборів виконувач обов”язків віце-президента Іраку Ровш Шавайс:
“Суніти будуть напевне представлені в парламенті. Навіть якщо вони отримають погані результати на виборах, це не завадить їм заволодіти достатньою кількістю міністерських портфелів в уряді”.
Однак чи вдасться досягти зменшення насильницького опору сунітів, надавши їм кілька міністерських посад? На таке питання дати точну відповідь експерти не наважуються. Найшвидше, терор продовжуватиметься, каже Міхаель Людерс.
Оприлюднення перших результатів виборів в Іраку слід очікувати за кілька днів. Однак вже зараз можна з упевненістю спрогнозувати, що більшість в Національних зборах отримають списки кандидатів, які підтримують шиїти. Найперспективнішим з багатьох блоків уважають “Об”єднаний Іракський Альянс” навколо духовного шиїтського лідера Аятоли Алі аль Сістані. Чимало прихильників і в списку, який очолює глава перехідного уряду Алаві. Однак, на думку експертів, переможе саме релігійне спрямування. Говорить Міхаель Людерс:
“Слід зауважити, що після падіння режиму Саддама Хусейна Ірак стає дедалі релігійнішим. Там не обов”язково має постати клерикальна держава, але вплив з цього боку, передусім серед шиїтів, стає дедалі потужнішим. Ірак не стане неодмінно копією Ірану, однак дедалі більша релігійність відкриває ворота й радикальним представникам, які є палкими прихильниками тегеранської моделі”.
США й Великобританія задекларували перед виборами, що готові залишити Ірак, якщо на те буде воля перехідного парламенту. Міхаель Людерс оцінює такі заяви як реторику:
“Це лише спроба переконати громадськість, ніби існує своєрідна незалежність для перехідного іракського керівництва. Насправді цього немає. Скориставшись висловами критиків, його цілком можна назвати “маріонетковим урядом”.
Загалом же, веде далі Міхаель Людерс, американці раді були б якомога швидше залишити Ірак, але не можуть цього зробити. Ця країна є занадто важливою для США з геостратегічної точки зору та з огляду на запаси нафти. Тому американські військові залишатимуться ще досить тривалий час в Іраку, навіть після виборів.