Війна ”картинок” в Іраку та її наслідки

Німецькі газети продовжують аналізувати розвиток скандалу навколо фактів знущань над іракськими в”язнями з боку американських військових. Берлінське видання ВЕЛЬТ порівнює фотографії принижених іракців з поширеними на початку тижня кадрами страти американського громадянина в Іраку і закликає не поспішати з висновками:

Спочатку з”явилися знімки знущань, тепер – відео з відрізанням голови. Одна жахлива ”картинка” змінує іншу, а ми, споживачі медіапродукції, думаємо, що між ними має бути певний моральний зв”язок. Але його немає. Звіряча брутальність терористів не є наслідком садизму в тюрмі ”Абу Граїб”. Задового до оприлюднення тамтешніх жахів американців вішали на мостах, а екзекуцію журналіста Девіда Перла було знято на відео ще кілька років тому. Терористам не потрібне моральне підґрунтя і в них його немає, - переконана ВЕЛЬТ.

Газета ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР з Бонна звертається до наслідків іракського скандалу для відносин Заходу з арабським світом:

Посилення радикальних настроїв у арабському світі здається неминучим. Сумним доказом цього можна вважати публічне звіряче вбивство викраденого американця. Радикалізація почалася ще раніше через загострення палестинського конфлікту й війну в Іраку. Араби давно втратили віру в гуманних і по-дружньому налаштованих окупантів. Той факт, що Буш, Рамсфелд і Блер тепер посипають голову попелом, тут не допоможе. Так само мало впливу на ситуацію матимуть судові розслідування проти американців, на яких вийшли завдяки публікації фото- й відеоматеріалів. Яким би дивним це не було для європейського та американського сприйняття, жахливі кадри страти американського громадянина не стануть для іракців ані приводом замислитися, ані сигналом переходу до мирних форм протесту. Натомість варто очікувати посилення брутальності терористів, - прогнозує ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР.

ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД з Гамбурга коментує наслідки іракського скандалу для політики Європейського союзу:

Європейські країни мають бути готові до самостійних політичних, економічних чи військових дій не тільки тому, що вони межують з ”пороховими діжками ” арабського світу. Проблема ще і в тому, що уряд Буша зазнав міжнародної дискредитації. Стратегія Блера зазнала поразки. Британський прем”єр обґрунтовував своє приєднання до воєнної коаліції тим, що тільки так європейці можуть впливати на США і тримати їх на шляху ООН і міжнародного права... У майбутньому європейцям доведеться більше розраховувати на власні сили. Тепер від них залежить, чи зможе піднятися на ноги супердержава, яка не витримала політичної та моральної відповідальності, - пише ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД.

Європейську тему продовжує газета ФОЛЬКСШТІММЕ з Маґдебурґа, яка поділяє позицію комісара Євросоюзу є питань розширення Ґюнтера Фергойґена. Представник Брюсселя днями заявив, що не бачить у ЄС України, Росії чи Молдови, принаймні на тривалу перспективу:

Після нещодавнього етапу розширення Європейський союз нагадує добряче надуту повітряну кульку. З кожною спробою закачати в неї більше повітря зростає небезпека, що кулька лусне. Отже, для комісара ЄС з питань розширення Фергойґена настав момент чітко заявити, що він своє завдання вважає, в принципі, виконаним. За винятком Балкан і особливої ситуації з Туреччиною, ЄС не повинен роздуватися за рахунок нових країн. А тому декому на окраїні континенту, хто сподівався на членство в екслюзивному клубі, доведеться спіймати облизня. Колишній радянський кордон залишиться парканом перед об”єднаною Європою, хоча він і не стане ”залізною завісою”. Адже Європа прагне створити собі ”коло друзів” аж до протилежного берега Середземного моря. Це прагматично й розумно. Лише якщо кулька-ЄС зможе летіти далі, всі матимуть з цього зиск, - зауважує газета ФОЛЬКСШТІММЕ.

На завершення – ще раз про ситуацію на Північному Кавказі, де минулої неділі було вбито промосковського президента Ахмада Кадирова. Видання ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ з Мюнхена запитує:

Чи є альтернативи нинішній політиці хазяїна Кремля, яка тільки посилює протистояння між сторонами і закріплює статус-кво? Якщо бути реалістом, то таких альтернатив немає. Мирні переговори з повстанцями мають сенс тільки тоді, коли між сторонами є простір для наближення. Зараз навіть не відомо, хто очолює підпільних бійців. Офіційно ватажком вважається президент повстанців Аслан Масхадов, обраний 1997 року. Але чи є у Масхадова влада, тепер ніхто не знає. Чеченські ”емігранти”, що роками живуть у безпечній Москві, теж були б не кращим вибором. У них стільки ж легітимності, скільки й у іракських емігрантів, що тепер повернулися до Багдада і на яких нібито робить ставку Вашингтон. Міжнародне врегулювання конфлікту видається чистою ілюзією. Блакитні шоломи з Німеччини, Франції чи Пакистану не зможуть завершити цю війну. Путін так глибоко загруз у чеченському болоті, що витягти його звідти не зможе ніхто, - вважає ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ.