Вистава в церкві: від захвату до демонстрацій протесту
7 лютого 2004 р.Реклама
Здавалося б, театр вже давно не може нас нічим здивувати. Глядачі вже звикли до кривавих сцен і оголених тіл. І все ж прем"єра у Бремені, яка відбулася наприкінці січня, поляризувала місцеву публіку. Криваві сцени і голих жінок було показано у незвичних лаштунках - у церкві.
Виставу, яка називається "Десять заповідей", газета "Більд" назвала скандалом. Репетиції розпочалися незадовго до різдва, у рік Біблії, у головній церкві Бремена - кафедральному соборі святого Петра. Репетиції були відкритими для публіки - кожен міг зайти до церкви і стежити за роботою режисера та акторів.
Актор: "Я хочу гріха, гріха, гріха!"
Актриса: "Мій батько завжди задивлявся на голі жіночі сідниці! Йому таке дуже подобалося!"
Актор: "Я любив хлопчика. Він був молоденький, і в нього було чорняве волосся. Ми часто ходили з ним на прогулянки або в кіно".
І все це - і ще більше! - в одній з найповажніших церков Бремена. Громада кафедрального собору належить до Євангельської церкви і радше консервативна. Але коли Бременський міський театр шукав сцену для постановки "Десяти заповідей", кафедральний собор запропонував свої послуги. Приміщення церков у Німеччині досить часто використовуються для концертів - і не лише церковної музики. Навіть виконання тут танців вже не вважається революційним дійством. 15 грудня режисер вистави Йоганн Креснік, відомий як руйнівник суспільних табу, вперше оглянув церкву оком постановника.
Того ж вечора бременське телебачення передало таке повідомлення:
Диктор: "Бременський театр оголосив сьогодні про набір акторів, який увійде в історію. У ньому говориться: "Йоганн Креснік шукає для своєї постановки "Десять заповідей" жінок, старших за 60 років, які були б готові в одній сцені без одягу працювати на старих швейних машинках".
Отож, там, де возноситься слава Христу, голі жінки мають зображати швачок - у постановці переконаного атеїста Йоганна Кресніка. Говорить пастор собору Інгрід Вітте:
"Нам сподобалася ця задумка. Адже де ж іще, як не в церкві, повинна йти мова про десять заповідей, зокрема, і в сучасній формі. Адже дискусія про те, як нині вічні цінності можуть знайти шлях до людей, дуже важлива".
Про свій задум розповідає режисер: "Чого варта сьогодні шоста заповідь "Не вбий"? Як можна її інтерпретувати, коли Буш говорить, що Бог напоумив його напасти на Ірак. Де тепер той релігійний закон? Його просто не існує".
Тим часом у церкві йде репетиція.
Актриса: «Знаєш, Біблія видається мені дивною. Бо в ній усе йде наперекосяк. Єдиним Богом міг би бути клоун, зіграний Бастером Кітоном, як він мандрує Книгою Буття і намагається все організувати. Але йому нічого не вдається. Усе йде шкереберть".
Історія про Христа як клоуна належить Джорджу Таборі, одному з найпопулярніших режисерів і драматургів, котрий кілька років працював і у Бременському театрі. Але тексти Таборі - лише сировина для вистави Кресніка, лише привід для свідомої провокації. Відкритим питанням залишається і те, чи пасує це дійство до церкви.
Домський собор для бременців - це як святкова вітальня. А вона завжди малолюдна, чисто прибрана і викликає певні побоювання. Громада тут невелика. Пастор Петер Ульріх хоче, щоб собор відвідувало якомога більше людей. Дозвіл репетирувати в церкві був однією із спроб стати магнітом для перехожих, для численних бременців. Але оскільки вже на першій репетиції актриса мала роздягтися, то газета "Більд" безкомпромісно заявила, що Креснік збезчестив собор, і тепер він має бути ще раз освячений. Схожого змісту були й анонімні телефонні дзвінки, які отримали пастори. Говорить Петер Ульріх:
"Один з голосів сказав, що церква тепер має бути ще раз освячена. Для мене такої проблеми нема, бо я вважаю, що гідність церкві дає проголошення слова Божого".
Історія, яку розповідає Креснік, досить проста. Біженець-африканець шукає притулку в чужому для нього світі. У цьому світі нікого не обходять якісь там заповіді, там панують егоїзм, цинізм, расизм, фашизм, мілітаризм - і взагалі все погане. Усі прагнуть грошей, влади й сексу. Біженця висміюють, збезчещують, обдурюють, а наприкінці йому чише чудом вдається уникнути смерті на жертовному вівтарі. Після першої хвилі обурення репетиції зробили закритими. Публікації у пресі змусили замислитися і керівників кафедрального собору. Вони порадилися і запросили на прес-конференцію. Говорить одна з керівників громади Едда Боссе:
"Громада церкви святого Петра вирішила, що репетиції вистави "Десять заповідей" від сьогоднішнього дня припиняються. На думку громади, вистава не дбає про честь церкви".
Більшість бременців підтримала таке рішення громади. Але одночасно невеличка Фріденскірхе, розташована неподалік від кафедрального собору, запропонувала театральній трупі своє приміщення для проведення репетицій і вистави. Репетиції розпочалися тут на початку січня. Говорить пастор Фріденскірхе Бернд Клінгбайль:
"Я думаю, що Креснік хоче говорити про те, як порушуються заповіді. І для цього він шукає образи для театрального втілення. Ці образи можуть бути і відразливими. Але вони допоможуть розпочати дискусію про те, що означають нині десять заповідей".
Автор текстів до постановки "Десять заповідей" Крістоф Клімке розповідає:
"Ми переклали 10 заповідей. Ми справді показуємо 10 біблійних сцен, але вони перенесені в наші політичні будні. Наприклад, "Не бреши" - це для нас не приватна брехня, а брехня Джорджда Буша, якою він виправдовував війну в Іраку. Або "Не вкради" - тут ідеться про дитячу працю. Кожну із 10 заповідей ми переклали на сучасну політичну реальність".
Як і в домському соборі, пастор Фріденскірхе отримує погрози:
"Так це правда, поліція розслідує погрози вбити мене. Це завжди були анонімні погрози - через інтернет, телефоном або листами, які вкидалися в поштову скриньку".
Саме такий стан суспільства, коли віруючі погрожують смертю своєму пасторові, і хоче показати режисер Креснік. Зокрема, голі швачки, які шиють на сцені довжелезний німецький прапор, за задумом Кресніка, є символом визискуваних бідних людей всього світу. До речі, саме ця сцена на прем"єрі не викликала очікуваного деким обурення глядачів. Задовго до прем"єри всі квитки на неї були продані. Громадська ініціатива "Християни проти порнографії" заявила, що в цей день вона виведе на вулицю сотні людей. Але перед початком вистави перед церквою стояла лише невеличка купка демонстрантів з транспарантом. Один з них говорить:
"Усе більше церков відкривають свої двері таким речам, як сьогодні, і це непокоїть мене. Тому ми молимося, щоб це припинилося".
Не сталося і планованого штурму вистави віруючими. На її завершення лунає "Реквієм" Джузеппе Верді і аплодисменти. Відвідувачі говорять про багатство символів вистави і виходять із церкви в захваті. Усього режисером заплановано тут 29 вистав.
Виставу, яка називається "Десять заповідей", газета "Більд" назвала скандалом. Репетиції розпочалися незадовго до різдва, у рік Біблії, у головній церкві Бремена - кафедральному соборі святого Петра. Репетиції були відкритими для публіки - кожен міг зайти до церкви і стежити за роботою режисера та акторів.
Актор: "Я хочу гріха, гріха, гріха!"
Актриса: "Мій батько завжди задивлявся на голі жіночі сідниці! Йому таке дуже подобалося!"
Актор: "Я любив хлопчика. Він був молоденький, і в нього було чорняве волосся. Ми часто ходили з ним на прогулянки або в кіно".
І все це - і ще більше! - в одній з найповажніших церков Бремена. Громада кафедрального собору належить до Євангельської церкви і радше консервативна. Але коли Бременський міський театр шукав сцену для постановки "Десяти заповідей", кафедральний собор запропонував свої послуги. Приміщення церков у Німеччині досить часто використовуються для концертів - і не лише церковної музики. Навіть виконання тут танців вже не вважається революційним дійством. 15 грудня режисер вистави Йоганн Креснік, відомий як руйнівник суспільних табу, вперше оглянув церкву оком постановника.
Того ж вечора бременське телебачення передало таке повідомлення:
Диктор: "Бременський театр оголосив сьогодні про набір акторів, який увійде в історію. У ньому говориться: "Йоганн Креснік шукає для своєї постановки "Десять заповідей" жінок, старших за 60 років, які були б готові в одній сцені без одягу працювати на старих швейних машинках".
Отож, там, де возноситься слава Христу, голі жінки мають зображати швачок - у постановці переконаного атеїста Йоганна Кресніка. Говорить пастор собору Інгрід Вітте:
"Нам сподобалася ця задумка. Адже де ж іще, як не в церкві, повинна йти мова про десять заповідей, зокрема, і в сучасній формі. Адже дискусія про те, як нині вічні цінності можуть знайти шлях до людей, дуже важлива".
Про свій задум розповідає режисер: "Чого варта сьогодні шоста заповідь "Не вбий"? Як можна її інтерпретувати, коли Буш говорить, що Бог напоумив його напасти на Ірак. Де тепер той релігійний закон? Його просто не існує".
Тим часом у церкві йде репетиція.
Актриса: «Знаєш, Біблія видається мені дивною. Бо в ній усе йде наперекосяк. Єдиним Богом міг би бути клоун, зіграний Бастером Кітоном, як він мандрує Книгою Буття і намагається все організувати. Але йому нічого не вдається. Усе йде шкереберть".
Історія про Христа як клоуна належить Джорджу Таборі, одному з найпопулярніших режисерів і драматургів, котрий кілька років працював і у Бременському театрі. Але тексти Таборі - лише сировина для вистави Кресніка, лише привід для свідомої провокації. Відкритим питанням залишається і те, чи пасує це дійство до церкви.
Домський собор для бременців - це як святкова вітальня. А вона завжди малолюдна, чисто прибрана і викликає певні побоювання. Громада тут невелика. Пастор Петер Ульріх хоче, щоб собор відвідувало якомога більше людей. Дозвіл репетирувати в церкві був однією із спроб стати магнітом для перехожих, для численних бременців. Але оскільки вже на першій репетиції актриса мала роздягтися, то газета "Більд" безкомпромісно заявила, що Креснік збезчестив собор, і тепер він має бути ще раз освячений. Схожого змісту були й анонімні телефонні дзвінки, які отримали пастори. Говорить Петер Ульріх:
"Один з голосів сказав, що церква тепер має бути ще раз освячена. Для мене такої проблеми нема, бо я вважаю, що гідність церкві дає проголошення слова Божого".
Історія, яку розповідає Креснік, досить проста. Біженець-африканець шукає притулку в чужому для нього світі. У цьому світі нікого не обходять якісь там заповіді, там панують егоїзм, цинізм, расизм, фашизм, мілітаризм - і взагалі все погане. Усі прагнуть грошей, влади й сексу. Біженця висміюють, збезчещують, обдурюють, а наприкінці йому чише чудом вдається уникнути смерті на жертовному вівтарі. Після першої хвилі обурення репетиції зробили закритими. Публікації у пресі змусили замислитися і керівників кафедрального собору. Вони порадилися і запросили на прес-конференцію. Говорить одна з керівників громади Едда Боссе:
"Громада церкви святого Петра вирішила, що репетиції вистави "Десять заповідей" від сьогоднішнього дня припиняються. На думку громади, вистава не дбає про честь церкви".
Більшість бременців підтримала таке рішення громади. Але одночасно невеличка Фріденскірхе, розташована неподалік від кафедрального собору, запропонувала театральній трупі своє приміщення для проведення репетицій і вистави. Репетиції розпочалися тут на початку січня. Говорить пастор Фріденскірхе Бернд Клінгбайль:
"Я думаю, що Креснік хоче говорити про те, як порушуються заповіді. І для цього він шукає образи для театрального втілення. Ці образи можуть бути і відразливими. Але вони допоможуть розпочати дискусію про те, що означають нині десять заповідей".
Автор текстів до постановки "Десять заповідей" Крістоф Клімке розповідає:
"Ми переклали 10 заповідей. Ми справді показуємо 10 біблійних сцен, але вони перенесені в наші політичні будні. Наприклад, "Не бреши" - це для нас не приватна брехня, а брехня Джорджда Буша, якою він виправдовував війну в Іраку. Або "Не вкради" - тут ідеться про дитячу працю. Кожну із 10 заповідей ми переклали на сучасну політичну реальність".
Як і в домському соборі, пастор Фріденскірхе отримує погрози:
"Так це правда, поліція розслідує погрози вбити мене. Це завжди були анонімні погрози - через інтернет, телефоном або листами, які вкидалися в поштову скриньку".
Саме такий стан суспільства, коли віруючі погрожують смертю своєму пасторові, і хоче показати режисер Креснік. Зокрема, голі швачки, які шиють на сцені довжелезний німецький прапор, за задумом Кресніка, є символом визискуваних бідних людей всього світу. До речі, саме ця сцена на прем"єрі не викликала очікуваного деким обурення глядачів. Задовго до прем"єри всі квитки на неї були продані. Громадська ініціатива "Християни проти порнографії" заявила, що в цей день вона виведе на вулицю сотні людей. Але перед початком вистави перед церквою стояла лише невеличка купка демонстрантів з транспарантом. Один з них говорить:
"Усе більше церков відкривають свої двері таким речам, як сьогодні, і це непокоїть мене. Тому ми молимося, щоб це припинилося".
Не сталося і планованого штурму вистави віруючими. На її завершення лунає "Реквієм" Джузеппе Верді і аплодисменти. Відвідувачі говорять про багатство символів вистави і виходять із церкви в захваті. Усього режисером заплановано тут 29 вистав.
Реклама