1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

"Взуттєва лихоманка" в Майнці

9 липня 2010 р.

Ми носимо їх кожного дня. Вони захищають, прикрашають, та демонструють наш стиль. Туфлі, чоботи, босоніжки. Але коли їх вигадали та як розвивався їх вигляд протягом сторіч? Що розповідають туфлі про їх володаря?

https://p.dw.com/p/OFUw
Фото: LWL Museum für Archäologie, Oliver Kalus

На ці та інші питання відповідає нова виставка, яка відкрилася в німецькому місті Майнці. Її німецька назва – „Schuhtick“, що можна перекласти як «Взуттєва ликоманка».

Виставка у Майнці запрошує у подорож історією взуття та представляє більш ніж 400 експонатів різних епох та континентів. Це перша виставка з історії взуття, яка презентує цю тему в такому об'ємі. Від римських сандалій до пуант Анни Павлової, від туфель австрійської імператриці Єлизавети до актуальних дизайнерських творінь – відділи „Schuhtick“ охоплюють майже всю історію взуття, яка нараховує вже 40 тисяч років. Експонати представлені в залах, які зовні нагадуються «коробки від взуття». Серед тем є ті, що пов’язані із суспільним статусом, приналежністю до влади, еротикою, талісманами чи об'єктами мистецтва.

Ausstellung Schuhtick Landesmuseum Mainz
Черевичок нареченої з вишивкою, 1910 рікФото: Übersee-Museum, Gabriele Warnke

Цікаві пропозиції

Деякі екземпляри взуття, приміром середньовічні сабо чи модні високі підбори можна побачити на вітрині, але й приміряти. Звісно не в оригіналі, а в копії. А у так званому «Шуз-барі» можна послухати рок- та поп-пісні про «шузи». Для дітей влаштовують читання сказок, в яких йдеться про взуття, як наприклад «Кіт у чоботях» чи «Попелюшка». Відвідувачі офіційної сторінки виставки знайдуть не лише детальну інформацію про проект, а також і конкурс на кращу історію, пов’язану із взуттям та цікаві факти з історії створення черевиків для зірок кіно та спорту.

Історія важливіша за моду

Але чому виставку приймає саме музей Майнца, а не, наприклад, модні столиці моди Німеччини – Дюссельдорф чи Берлін? «Наша виставка розглядає не модний аспект взуття, а той факт, що воно завжди супроводжувало людей різних часів та континентів. Адже з черевіків можна «считати» добробут, бідність, місце та час проживання носія»,- каже Улі Вальніон з Музею краєзнавства міста Майнца. У залах виставлені сандалії епохи до різдва Христова, початку минулого століття, епохи НДР, та нової ери. Можна побачити сандаліїі давніх римлян, черевики гейш, та сучасні Dr.Martens.

Ausstellung Schuhtick Landesmuseum Mainz
Черевик-банан, 1986 рікФото: Übersee-Museum, Gabriele Warnke

Чоловіки й взуття

Експонати виставки походять з різних музеїв та з приватних колекцій взуття. Понад рік тривала підготовка до виставки. Організатори працювали з виробниками взуття, з архівами, та з відмомими дизійнерами. «Серед колекціонерів не тільки жінки, але ж й чоловіки. Представники сильної статі, мабуть, не фанатіють від туфель, як жінки. Вони радше насолоджуються тим, як виглядає взуття на ніжках дам»,- продовжує працівник майнцського музею.

І справді, завдяки виставці можна побачити, що чоловіки грають важливішу роль в історії взуття, ніж ми вважаємо. У розділі робочого та спортивного взуття виставлено черевики робітників атомних електростанцій, альпіністів та інших спортсменів. Між іншим, на вітрині цього розділу є кросівки Бориса Беккера та футбольні бутси Юрґена Клінсманна. Відомі чоловіки не тільки носили, але ж й робили взуття. Як, наприклад, Сальваторе Феррагамо, який створював ексклюзиви для Єви Перон, відомої як Евіта, чи робив балетки для Одрі Гепберн і барвисті босоніжки для Джуді Гарленд..

Ausstellung Schuhtick Landesmuseum Mainz
Жіночий кросівок, 1995 рікФото: Übersee-Museum, Gabriele Warnke

Широка аудиторія

«Наша цільова аудиторія – це люди, зацікавлені взуттям. Не лише жінки. У нас є цікаві експонати для спортивних фанатів, для дітей і для шанувальників кіно»,- стверджує Улі Вальніон. Але все ж таки для жінок ця виставка – справжній рай. Цінительки взуття в захваті від черевиків знаменитостей та від можливості приміряти копії туфель головних героїнь фільму «Секс і місто», пройтися в них по подіуму, дивлячись на себе на великому екрані. Та як казала одна з героїнь фільму, «коли бачу гарне взуття, таке почуття, що сонце сходить».

Автор: Юлія Шрайфель

Редактор: Леся Юрченко