«Ваймарський трикутник» ще себе не вичерпав

На референдумі 29 травня у Франції практично вирішуватиметься доля Конституції Європи. Якщо французи скажуть своє «Ні» ухваленню Основного закону, то увесь багаторічний конституційний процес зайде у безвихідь. А поки що соціологічні дослідження свідчать, що кількість противників Конституції у Франції хоч не набагато, але все ж перевищує кількість прихильників. Тому це питання стало першочерговим на саміті «Ваймарського трикутника».

Сам французький президент Жак Ширак, виступаючи в четвер на центральній площі в Нансі, звернувся до своїх співвітчизників з такими словами:

«Я хотів би нагадати, що на референдумі не йдеться про підтримку чи недовіру до уряду. На кону стоїть майбутнє Франції, її місце в Європі, зрештою – доля самої Європи».

Восени такий референдум пройде і в Польщі. Тому й в польського президента Александра Кваснєвського існує з цього приводу певна тривога. Варто пригадати, що ще рік тому Варшава разом з Мадридом виступали головними критиками центрального документа Євросоюзу. Утім, як запевнив «Німецьку хвилю» координатор європейських програм Інституту громадських справ у Варшаві Пйотр Мацєй Качинський нині Польща всією душею підтримує Конституцію Європи, хоча й зробив певне зауваження:

«Чинний уряд і президент виступають за ухвалення Конституції. Водночас складно передбачити як поведе себе наступний уряд і наступний президент. Адже цього року відбудуться зміни як у кріслі прем»єра, так і президента».

Свого часу для Варшави зустрічі у форматі «Ваймарського трикутника» були дуже корисними для просування в напрямку повноцінного членства у Європейському Союзі. Утім, тепер Польща вже більше року входить у склад ЄС, чи так потрібні їй ще й контакти на тристоронньому рівні? Пан Качинський переконаний, що так:

«Цей форум дуже потрібен Польщі. І Варшаві залежить на тому, аби він був не лише формальним. Адже він, по-перше, сприяє подоланню тієї маси перешкод, які виникають у польсько-французьких і польсько-німецьких відносинах. І треба пам»ятати, що хоча Польща і є вже в Європейському Союзі, але вона має на багато речей свій погляд, який відрізняється від погляду деяких західноєвропейських країн, зокрема й на Україну. Тому Ваймарський трикутник – це чудовий привід для висвітлення свого інтересу, своєї точки зору, донесення партнерам свого розуміння дійсності».

Варшава щоразу активніше виступає лобістом України в Європейському Союзі. Їй навіть вдалося частково переконати Берлін у доцільності присутності України в ЄС. Утім, Франція й досі залишається доволі стриманою у питанні європейських перспектив Києва. Чи вдасться врешті-решт польському керівництву перетягти й французьких колег на свій бік в українському питанні. Пан Качинський висловив з цього приводу таку думку:

«Складно відповісти на питання: чи Варшаві це вдасться? Безумовно треба намагатися. Для польських інтерсів є принциповим, щоб Україна вступила до Європейського Союзу. Водночас на Заході популярною є нині думка, що Євросоюз втомлений останніми розширеннями, тим яке було минулого року і яке вібудеться 2007 року. Тож щоразу частіше лунають голоси, мовляв, скільки можна розширюватися. І в той же час Варшава заявляє, що Союз повинен розширюватися, адже її мета охопити всі європейські народи й, зокрема, раніше чи пізніше – український народ. Я переконаний, що це відчуття втоми на Заході згодом пройде і переможе голос розуму. Адже прийняття України до ЄС принесе більше користі, аніж шкоди навіть для тієї самої Франції. Зрештою уже нині в самій Франції лунають голоси, що скоріше приймемо до Євросоюзу Україну, аніж Туреччину. Тобто французи поволі починають мислити про Україну позитивно».

Любомир Петренко