Бінокль замість гарпуна
25 липня 2004 р.
Кайо Левентадо, острів у Карибському морі. Білі піщані пляжі, кокосові пальми – все як у рекламному проспекті. На причалі стоїть ”Вікторія ІІ”. На двох поверхах судна розмістилися туристи. Можна вирушати.
Море в цей день неспокійне і команда перед стартом перевіряє, чи всі пасажири прийняли пігулки від морської хвороби. Лунає остання вказівка.
”Сміття треба кидати у відро, а не за борт”, - нагадує Кім Беделл. Двадцять років тому ця жінка з Канади була першою, хто активно виступив на захист горбатих китів біля півострова Самана, що в Домініканській республіці. Створивши власну фірму ”Вікторіа мерін”, Беделл започаткувала в цьому регіоні китовий туризм. Сьогодні в неї вже чимало конкурентів не лише в головному населеному пункті півострова, що має назву Санта Барбара де Самана. У сусідніх містечках теж є багато компаній, що пропонують китові тури. Розповідає Кім Беделл:
”Це має великий вплив на місцеву економіку. На човнах нашого об”єднання у сфері китового туризму працюють близько 250 осіб. Тобто вигоду має чимала частка населення. За останні 20 років економіка півострова Самана сильно змінилася і сьогодні ґрунтується на китах.”
Понад 30 тисяч туристів щороку прибувають на Саману, щоб подивитися на китів. Від січня до березня в Кім Беделл практично немає вільної хвилини. Саме в цю зимню пору до берегів Самани припливає понад тисяча горбатих китів, які виводять тут потомство. Деякі з них долають понад сім тисяч кілометрів, залишаючи холодні води біля Норвегії чи Гренландії, щоб дістатися до теплих берегів Атлантики біля Домініканської республіки.
Через півгодини після виходу з Саманської бухти морські хвилі стають дедалі відчутнішними. Більшість пасажирів тепер радіють, що скористалися пігулками від морської хвороби.
Невдовзі з”являються перші кити. Деякі з них б”ють плавцями чи хвостом по воді, ніби граються. Кожен на борту намагається піймати найкращий кадр. Особливе захоплення у людей викликає елегантне занурюваня китів у воду. Вони роблять це, згинаючи спину, звідки й назва – горбаті кити. Тут їм ніщо не загрожує, полювати на китів припинили, пояснює Беделл:
”Цей регіон справді збожеволів на горбатих китах, і вся країна зрозуміла, яку велику економічну вигоду вони приносять. Люди ніколи не допустять, щоб з горбатими китами у водах Домініканської республіки щось трапилося. Китовий туризм треба поширювати на всі види китів. Куди не поглянь – краще спостерігати за китами, ніж полювати на них.”
Втім і туризм може стати проблемою для китів, якщо човнів буде надто багато, і вони підпливатимуть надто близько. Такі випадки вже траплялися на Канарських островах. Щоб уникнути цього, організатори китового туризму на Самані узгодили між собою певні правила. Розповідає німкеня Карін Борат, що працює екскурсоводом на одному з кораблів:
”Біля китів може бути тільки певна кількість човнів, які повинні тримати певну відстань. Час спостереження теж обмежений. Кожен човен – близько 30 хвилин. Потім він має вертатися або шукати іншу групу китів."
Однак заклики відмовитися від спостереження за китами, щоб не порушувати спокій цих тварин, Кім Беделл вважає наївними:
”Ми змушені бути реалістами. Якщо є економічна альтернатива, що гарантує людям прибуток і захищає тварин від знищення, то це набагато краще, ніж сказати їм: ”Ні, не займатеся китовим туризмом, бо це заважає тваринам!” Це означатиме, що від китів знову не буде економічної вигоди, а отже на них знову розпочнуть полювання.”