Більше, ніж просто зібрання трофеїв

До 7-го січня гостям з усієї Європи Бонн демонструватиме роботи найвідоміших авангардистів світу. Організатори очікують, що кількість відвідувачів виставки поб’є всі рекорди. У всякому разі, аби спонсори повернули собі вкладені десять мільйонів євро, Боннський виставковий центр за півроку мають відвідати близько шестисот тисяч шанувальників сучасного мистецтва.

„Жовта корова” Франца Марка, „Жінка з золотим волоссям” Пікассо, а також Ренуар, Сезанн, Мане або Раушенберг... Близько двохсот робіт - від класичного модернізму до творів сьогодення. Масштаби виставкового проекту справді вражають: тільки твори імпресіоністів займають площу в шість тисяч квадратних метрів. Інші півтори тисячі „квадратів” надає найновішим творам Ґуґґенхаймській колекції сусідній музей мистецтва. Однак організаторам виставки йдеться не лише про масштабність: „Ґуґґенхайм” у Бонні має стати чимось більшим, ніж просто звичайною виставкою шедеврів, наголошує директор фонду Соломона Ґуґґенхайма Томас Кренс:

„У Бонні я хотів показати не тільки скупчення трофеїв - цих величних робіт, які є в нашій колекції. Всі роботи, як єдиний організм, повинні відображати живу інституцію, на яку перетворився Ґуґґенхайм”.

Томас Кренс є одним з чотирьох кураторів і брав участь у створенні концепції виставки. Картини повинні не тільки говорити про себе, а й одночасно документувати історію зібрань Ґуґґенхаймів. Тому деякі з виставкових зал оформлені монографічно і присвячені певним митцям, тоді як інші показують картини з різних приватних колекцій, які Ґуґґенхайм придбав протягом років, пояснює Кай Хеймер, який готував виставку в Бонні:

„Ми зробили так для того, аби дуже ясно вказати на те, наскільки суб’єктивним і вибірковим є зібрання Ґуґґенхайма. Ґуґґенхайми від самого початку починали збирати з глибини, і точно вишукували, що саме вони хотіли би придбати для колекції. В цьому і полягає головна відмінність від, приміром, нью-йоркського Музею сучасного мистецтва, який задуманий за принципом енциклопедії – їм обов’язково мати хоча би по картині від кожного видатного митця”.

Соломон Ґуґґенхайм, засновник колекції, збирав абстрактне мистецтво, його племінниця Пеґі – сюрреалістів та абстрактних експресіоністів, таких як Джексон Поллок або Віллем Де Коонінг. А який художник став першим у колекції? Розповідає директор фонду Ґуґґенхайма Томас Кренс:

„Я думаю, з історичної точки зору варто назвати російського художника Кандінського, тому що історія Ґуґґенхайма починається з Хілли Ребай, з абстрактного мистецтва: Кандінський, Німеччина, пізні 20-ті роки. Соломон Ґуґґенхайм купив стільки величних полотен Кандінського, що справді можна вважати, що колекція Ґуґґенхайм починається саме з нього”.

Саме російському художнику Васілію Кандінському присвячено перше приміщення Боннської виставки, включно з відомою композицією Номер 8, першою картиною, яку придбав Ґуґґенхайм.

Свої мільйони американський магнат Соломон Ґуґґенхайм заробив, будучи власником великих мідних родовищ. Якось Баронеса і художниця Хілла Ребай писала з Ґуґґенхайма портрет і порадила йому вкладати гроші в сучасне мистецтво. Багатій, побачивши в цьому шанс увіковічнити свої ім’я, став заповзятим колекціонером. Перші виставки відбулися в Музеї безпредметного мистецтва в Нью-Йорку. У 50-ті роки Соломон Ґуґґенхайм замовив зірковому архітектору Франку Ллойду всім відому тепер будівлю музею Ґуґґенхайма. А фонд його імені на сьогодні є своєрідним „мистецьким концерном”, який включає п’ять організацій по всьому світі, найвідоміші з яких – Музей Ґуґґенхайма в Нью-Йорку, музей у Більбао та Колекція Пеґґі Ґуґґенхайм у Венеції. Наразі заплановані будівництва в Ріо де Жанейро і Тайвані. Крім того, фундація організовує виставки по всьому світі. Про виставку, що нині проходить у Бонні, продовжує Наталя Козачинська:

Більшість картин, які виставлені в Боннському виставковому залі, привезені з Нью-Йорку. І не тільки з архівів - наголошує керівник проекту Кай Хеймер:

„Деякі з важливих картин зняті прямо зі стін Ґуґґенхайма. І це дещо дуже рідкісне, тому музей надає можливість вивезти в світ і подивитися ці рідкісні роботи. Ми справді отримали найкращі роботи з Ґуґґенахайма”.

Деякі роботи, які демонструють нині у Бонні, взагалі не піддаються транспортуванню через їхні величезні розміри та громіздкість. Вони існують лише на малюнках та схемах митців. У Бонні ці проекти були втілені в життя. Наприклад, лабіринт Роберта Моріса: це коридор в двісті метрів довжиною, побудований у формі кіл, діаметр окружностей складає 11 метрів, а висота дерев’яних стін – близько п’яти метрів. Цей витвір сучасного мистецтва знаходиться у виставковій залі площею в тисячу двісті квадратних метрів. Виставка в Бонні, власне, не лише демонструє відомі твори та розповідає історію колекціонера. Вона представляє зібрання Ґуґґенхіймів як єдине ціле, підсумовує керівник проекту Кай Хеймер:

„Саме таким і має бути сьогодні музей сучасного мистецтва. Він повинен мати можливість надати такі величезні приміщення в розпорядження митців. Сьогодні вже не обійдешся маленьким будиночком, в якому можна повісити картину над софою. Нинішня виставка є тому яскравим свідченням”.