Афганістан зробив свій вибір

Центральною темою в німецькій пресі залишаються президентські вибори в Афганістані та підготовка переговорів ЄС-Туреччина. Ось що пише про афганське голосування газета НОЙЕ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНГ:

Афганістан зробив свій вибір. Безперечно, не все пройшло за планом. Чорнило для реєстрації виборців було не завжди водостійким, деякі афганці реєструвалися по декілька разів. Проте в порівнянні з історичним значенням перших демократичних і мирних виборів у цій країні ці недоліки є лише "косметичними”. Переважна більшість афганців скористалася з виборчого права і висловилася проти терору з боку “Талібану” та “Аль-Каїди”, за вільне й мирне майбутнє. З часу американської військової інтервенції трирічної давнини атаки ворогів нового Афганістану забрали чимало життів. Але прихильники реформ не дали себе залякати. Не похитнулися й війська союзників. Скинутим талібам не вдалося налаштувати співвітчизників проти солдатів-іновірців і переконати народ у тому, що теперішній і, напевно, майбутній президент Карзай є лише маріонеткою американців. (...) Подальший розвиток Афганістану залежить від довготривалої спільної підтримки з боку Сполучених Штатів і Європи. “Це великі, але добре інвестовані гроші”, - зазначає НОЙЄ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНГ.

На противагу численним заявам скептиків про обмеженість впливу центральної влади, що лунали напередодні виборів, після їх успішного завершення газета стверджує, що вже сьогодні Карзая не можна назвати лише мером одного Кабула. Далі НОЙЕ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНГ звертає увагу на значний поступ у розвиткові правової системи в Афганістані й підкреслює:

Навіть у традиційно консервативних ісламських регіонах усе більше молодих жінок іде навчатись, а місцеві “князьки” щоразу частіше схиляються до співпраці з центральним урядом. Розквіт Афганістану, який спиратиметься на цінності ісламу, був би якнайкращим внеском у діалог культур, - підсумовує видання.

Газета РЕЙНІШЕ ПОСТ, продовжуючи тему, пише:

Ось вони, зворушливі кадри з Афганістану: люди, що мають за плечима десятиліття ісламо-фашизму, ідуть на вибори. Демократія випромінює те, чим вона є – благословення. Навіть якщо тендітна квітка демократії ще перебуває під великою загрозою – головне, що допотопні таліби й алькаїдівські головорізи зазнали поразки. Така жадана демократія сильніша за джихад Усами бен Ладена. Всі криваві диктатори (Гітлер, Сталін або їхні поплічники) рано чи пізно зазнавали поразки. Важливо постійно пам"ятати цю нехитру мудрість, аби не зламатися. Демократизація Афганістану, Іраку, Близького Сходу можлива. Проте слід лишатися реалістом: проллється ще немало крові, адже бенладенівські кати з лютою ненавистю переслідуватимуть демократичні реформи в ісламському світі. Цивілізована світова спільнота мусить рішучо протидіяти цим силам – як військово, так і фінансово. Афганістан засвідчує, що люди розуміють такі сигнали підтримки і навіть ризикують життям, аби взяти участь у виборах. Це хороша новина для світу, в якому від терористичних вибухів гинуть діти, тільки тому, що вони опинилися поруч із американським конвоєм.

Перейдемо до іншої теми. Преса продовжує аналізувати бачення німецькими політиками майбутнього Туреччини в ЄС. Газета ПФОРЦГАЙМЕР ЦАЙТУНГ коментує заяву консервативних партій Німеччини про можливіть збору підписів проти членства Анкари в Євросоюзі:

На щастя, у лавах Християнсько-Демократичного Союзу визріває внутрішній опір, хоча голова фракції Анґела Меркель й оголосила, що вважає «можливою» акцію збору підписів. Таким чином позиція пані Меркель у турецькому питанні чимраз більше нагадує зовнішньополітичну плутанину. Спершу вона пропагує незрозумілу для світу ідею «привілейованого партнерства» для Туреччини, а тепер не цурається відвертого популізму. За всіх обставин треба уникати враження, нібито на майбутніх виборах вона розраховує на голоси з правого краю виборчого спектру. Якраз після нещодавніх успіхів ультраправих й об"єднання Націонал-демократичної партії та Німецького народного союзу аж ніяк не мусить виникнути враження, нібито націоналістичні ідеї мають у Німеччині плідний ґрунт.

Газета ШТУТТҐАРТЕР НАХРІХТЕН пише:

Можливо, колись Туреччині справді вдасться відігравати роль буферу між Європою та ісламським світом. Чому б не дати їй шанс? Збір підписів виключає таку постановку питання. Він не залишає простору для переговорів і роз"яснень поширених упереджень. Але саме це нам і потрібно: розважлива, вдумлива дискусія, яка може бути нелегкою, але зрештою потрібно без удаваної тактовності просто зважити всі «за» та «проти». Результат переговорів повинен залишатися відкритим. Процес триватиме щонайменше 15 років, і причин вже зараз впадати у паніку немає.